Документаліст Радинський поділився враженнями від участі у програмі міжнародних мистецьких резиденцій

Він, зокрема, наголосив на тому, що резиденційні програми для українських художників і художниць за кордоном мали б підтримувати тих українських митців, які тільки почали голосно заявляти про себе, йдеться на сторінці Українського інституту у Facebook.

«Нещодавно з Нью-Йорка повернувся перший “випускник" програми міжнародних мистецьких резиденцій Ukrainian Institute - Український інститут ЕКСТЕР документаліст і публіцист Oleksiy Radynski. Як резидент програми iscp - International Studio & Curatorial Program, Олексій працював над своїм новим фільмом про українського радянського вченого Віктора Глушкова (який відвідав США 1959 року). Він поділився з нами своїми враженнями про участь у програмі», - йдеться у дописі.

Олексій Радинський розповів про головне враження від резиденції в ISCP у Нью-Йорку. «Одна з кураторок цієї резиденції цілком щиро сказала мені, що шорт-ліст українських учасників та учасниць, з якого вони мали вибрати одну особу, був чи не найцікавішим із усіх шорт-лістів, отриманих ними за останній час. Із цих слів можна зробити дуже хибні висновки. Наприклад, про те, що Україна має якусь надзвичайно розвинену художню сцену, або про те, що тутешні художні інституції нарешті запрацювали, як треба. Насправді, все майже навпаки», - каже документаліст.

За його словами, унікальність такого потужного шорт-ліста з України можна пояснити саме тим, що в нас аж до цього року просто не було резиденційних програм для українських художників і художниць за кордоном. «За цей час тут сформувалася критична маса людей, що займалися здебільшого саморозвитком, не маючи практично жодних інструментів для інституційної співпраці з міжнародним середовищем. Отже, щойно такий інструмент з'явився, ця критична маса і сформувала надзвичайно висококонкурентний шорт-ліст», - розповідає публіцист.

Водночас, таку ситуацію Олексій радинський вважає «дещо патологічною». «Адже, в ідеалі, подібні резиденційні програми мали б підтримувати не якихось там умовних "найкращих із кращих", а тих, хто тільки почали голосно заявляти про себе. Це добре видно по резидент(к)ах ISCP із тих країн, що співпрацюють із цією програмою на сталій основі: це - здебільшого нові імена, про які поки що мало відомо поза межами їхніх місцевих контекстів, і саме тому така резиденція в Нью-Йорку стає їм у пригоді найбільше», - розповідає документаліст.

На його думку, має пройти кілька років сталої співпраці між Українським інститутом та ISCP, «щоб і в нашому випадку ця ситуація вирівнялася».

Фото: сторінка Ukrainian Institute - Український інститут у Facebook (надані International Studio and Curatorial Program та Олексієм Радинським)