Лілла Табассо. Скляні квіти в осіннім пейзажі
Побачивши світ у родині торговців антикваріатом, італійська дизайнерка та мисткиня Лілла Табассо (Lilla Tabasso; 1973) вибрала свій шлях у житті. Спочатку вона збиралася стати… вченим, навіть біологічний факультет Міланського університету закінчила. Але несподівано випускниця зацікавилася муранським склом (Vetro di Murano) – давньою технікою місцевих майстрів, які й досі моделюють витончені вироби зі скла просто в полум’ї.
Мистецькі експерименти дівчини не обмежилися більш детальним вивченням рослин та дбайливим ставленням до природи, а завдяки глибоким знанням у сфері ботаніки – трансформувались у неймовірну практику ручної роботи зі склом.
Моделями для творів Лілли Табассо в основному слугують поширені види квітів. Так, за побіжного погляду вражає той гіперреалізм, ніби не запозичений із природи, але винятково створений як Натура в нескінченній палітрі кольорів, прозорих відтінків, а також періодів життя рослин – від паростка і бутона до зів’ялого листка і всохлої гілки.
Наприкінці інтерв’ю журналістка часопису “Artemest” Анналіза Россо (Annalisa Rosso), здавалось, поцікавилася буденним:
- А тепер яка ваша мрія?
І почула у відповідь незбагненне:
- Уявіть: ціле поле трави – рослин та квітів. Або – дерево, повністю видуте зі скла.
* * *
Подібний творчий метод вписується в біблійну концепції “vanitas” (від латинського “суєта”, “марність”). Свого часу той потужний символ живив історії голландського живопису епохи Ренесансу, де позначав скороминучість земного життя і невблаганний плин часу. Сучасні арт-критики підкреслюють, мовляв, стиль Лілли Табассо сходить до жанру натюрморту, правда, одягненого в образ гіперреалізму.
У власних роздумах я погоджуюся з усіма.Тим часом Лілла Табассо стверджує:
- Концепція “vanitas” цілком відповідає моєму уявленню про світ. Завжди хочеться зупинити й у деталях відтворити точну мить, коли настає смерть, але життя все ще жевріє в Натурі. Такий кінцевий результат емоційно прекрасний... Думаю, скло – це відповідний матеріал – неупереджений, міцний, але крихкий водночас.
Лілла Табассо. Скляні квіти в осіннім пейзажі
Такий погляд дещо перегукується з уявленнями про канони краси в традиційному японському мистецтві, що будується на чотирьох стародавніх ідеалах, а саме: сабі (侘 寂; краса природної патини і в’янення; тобто природна краса, народжена плином часу), вабі (侘 寂; минуща і сувора краса; простота краси, позбавлена будь-якої химерності), сібуй (渋 い; краса, закладена в матеріалі, з якого створений предмет) і юґен (幽 玄; глибока таємничість і витонченість; це, коли дослухаються до невимовного, милуються невидимим).
- Колись я була звичайним дизайнером ювелірних виробів і працювала зі скляними перлами, виготовленими в Мурано. Та одного дня зрозуміла, що сама можу створити й складати в оригінальне ціле унікальні шматочки скла. І тоді я побачила – що полегшує отримання бажаного результату, наприклад, у мене вийшло створити напівпрозоре листя з прозорого скла.
* * *
Вправлятись у дизайні скла майбутній біолог Лілла Табассо почала на рівні хобі. Спочатку студентка університету намагалася робити ювелірні вироби – для себе і подруг. Працювала вона з маленькими скляними намистинами, придбаними під час в подорожі в Мурано. Там же, на батьківщині муранського скла, вона взяла один (!!!) тригодинний урок із техніки роботи із газовим пальником.
Як тепер міланський дизайнер підкреслює:
- Крім того одного уроку, отриманого в 2000-му році в досвідченого майстра-склодува, я – геть самоучка. Можете лише уявити, як це вражало самолюбство дизайнера, але не один місяць я просто вчилася надавати виробу ту форму, яка потрібна, а не яка вийшла. Розумієте, що я маю на увазі? Але я не здавалася – і раз-у-раз починала все з нуля.
Тут все ясно… У порівнянні з іншими видами скла, муранське – дуже делікатне; якщо виріб злегка перетримати у полум’ї, він трісне й зламається. Тому майстрам доводиться діяти швидко, а головне, спритно орудувати кліщами, іншими інструментами, інакше твір втратить колір і якість. Таймінгу слід дотримуватися ідеально, а головне – на кожному етапі.
Якось її запитали про улюблену техніку. Знаєте, що пролунало у відповідь?
- Тепер я використовую особисту техніку. По-перше, безпосередньо я сама працюю на видуванні скла, безпосередньо чаклую над полум’ям. Таким чином на кожному етапі я контролюю все. Це вкрай функціонально, мені навіть піч більше не потрібна, бо все до деталей виготовляється ось цими руками.
* * *
Не віриться, але ця скломисткиня ніколи не робить ескізи – натомість у якості терплячих моделей використовує… справжні квіти. З чого вона починає?
З пелюстки, бо одразу слід взяти точний колір, це – визначить форму. Що стало першою моделлю? Братки, російською – «Анютины глазки».
Найбільшим таїнством у техніці муранського скла було і залишається складання виробу... Так-так, саме збірка: все як у кубиках “Lego”. Щоправда, тут кожен елемент – ексклюзивний. Уявіть, яку потрібно мати просторову пам’ять, аби окремі пелюстки, листя, гілочки, стебла органічно зібрати в оживленій квітці, окремі квіти скласти в букет, а букет наситити відповідним кольором, щоб, зрештою, в композицію вдихнути почуття і думку.
Безперечно, це вимагає делікатної дизайнерської руки, хоча найскладніше – домогтися балансу належної легкості і правильної форми, щоб у погляді глядача твір не відрізнявся від звичного в житті об’єкта.
...Коли я почитав кілька інтерв’ю Лілли Табассо, стало зрозумілим, чому мене вражають її дивовижні роботи. Зрозуміло, не на рівні почуттів – “подобається” чи “не подобається”, а на ментальному рівні: у нас схожі погляди на світ. Ось, наприклад, Лілла зізнається:
- У своїх роботах мені хочеться передавати весь емоційний спектр: любов, тугу, пристрасть, прихильність, нетерпимість, боротьбу, смерть. А ще – підкреслити, що навіть найнегативніші почуття не такі вже огидні, як зазвичай про них ми думаємо. Навіть у найсумніших емоціях є суть краси.
* * *
Розмірковуючи про роботи Лілли Табассо, не можна не згадати твори майстрів скла з Північної Богемії – Леопольда (Leopold Blaschka; 1823-1895) і Рудольфа Бляшки (Rudolf Blaschka; 1857-1939), які працювали в Дрездені й створювали фантастичні світильники у формі... медуз! В останній чверті XIX століття, для найбільших музеїв природничих наук Сполучених Штатів, цей фамільний тандем відтворив – у наукових цілях – неймовірну кількість всіляких видів флори і фауни.
Найвідомішим прикладом є колекція Бляшок у Гарварді, створена Леопольдом і Рудольфом у 1887-1936 рр. на замовлення професора Джорджа Лінкольна Гудейла, засновника Ботанічного музею. Зібрання нараховує понад 4000 моделей і 847 видів, усі натуральних розмірів.
Тим часом, Лілла Табассо рухається в мистецтві власною дорогою, розвиваючи власні художні концепції й авторські технічні прийоми. Як витончено міланський дизайнер об’єднує бетон… з кольоровим склом в одному об’єкті, з твору в твір доводячи: незважаючи ні на що, Натура завжди домінуватиме над природою матеріалу.
Найбільш важливі виставки Лілли Табассо: “Manualmente: il Vetro, Villa Necchi” (Мілан, 2014 року); “Glass, Villa Vescovi di Luvignano” (2016); “Glasslifeforms” (Пітсбург; 2016); “Murano oggi. Emozioni di vetro, Museo del Vetro di Murano” (2016-2017); “The Venice Glass Week” (Венеція 2017).
Куратор виставки “Homo Faber” (2018), знаний галерист виставок Жан Бланшар (Jean Blanchaert) написав:
- Як куратор розділу “Bestof Europe” (“Добробуту Європи”), скажу так: у нашій експозиції були представлені найкращі сучасні витвори майстрів та художників. Одне з перших імен, що спадає на думку, – Лілла Табассо. Це результат її творчості, збудованої на суміші її коріння, освіти й таланту.
