У “Джокера” не було б шансів на “Оскар”, якби ці правила діяли...
9 вересня Американська кіноакадемія оприлюднила нові вимоги для номінації на «Оскар». Всього представлено 4 стандарти, в кожному з яких є кілька пунктів, пов’язаних з етнічними, расовими, гендерними або інклюзивними ознаками.
Серед них такі: один з головних героїв або героїв другого плану повинен бути темношкірим, азіатом, латиноамериканцем, жителем Близького Сходу або представником іншої етнічної групи; не менше 30% акторського складу фільму повинні бути представлені жінками, етнічними представниками, членами ЛГБТ-спільноти або людьми з обмеженими можливостями; основна тема картини повинна стосуватися расових, гендерних проблем або проблем людей з обмеженими можливостями; в якості стажистів, дистриб’юторів, керівників рекламної кампанії повинні бути кілька представників інших етнічних груп, жінок, членів ЛГБТ-спільноти.
Ми дізналися реакцію українських кіномитців на ініціативу Кіноакадемії.
«ТАКА МОДЕЛЬ ІСНУЄ В СВІТІ, ВОНА НАЗИВАЄТЬСЯ КОДЕКС БУНДХЕН»
Мирослав Слабошпицький, український кінорежисер, автор фільму «Плем’я», який здобув перемогу в одній з основних номінацій Каннського кінофестивалю:
- Проблема багатовимірна й складна, але найперше, треба зрозуміти, що ці правила почнуть працювати тільки у 2024-му. А чи доживуть вони до того часу – невідомо.
Був приклад, коли кіноакадемія оголосила, що вони вводять категорію – «Найкращий популярний фільм» – під такі фільми, як «Месники» та інші, комікси, блокбастери. Грубо кажучи, ті, які зібрали мільярд. Це викликало шквал критики і номінація виявилася мертвонародженою. Про неї було оголошено, а за кілька місяців – на церемонії її вже не існувало.
Звичайно, премія іде в руслі всього, що відбувається в світі – так звана нова етика, рух «Me Too» – от ця історія з новими вимогами є на все це реакцією.
В 2015-му році була кампанія «Оscarsowhite» («Оскар» занадто білий), коли низка картин, частина з яких були дійсно достойні, не отримали номінації на Оскар. Мені здається, що головна проблема полягає в тому, що більшість академії – білі чоловіки і вони, відповідно, люблять історії про білих чоловіків.
Після #oscarsowhite академія зробила вдалу реформу, відреагувала на ці протести, сказала, що виступає за більше етнічне різноманіття і прийняла в академію 700 нових членів. Серед яких, до речі, й нашу покійну Кіру Муратову, Олександра Роднянського, Андрія Звягінцева. Тобто, вони прийняли не просто режисерів-чорних американців, а доволі відомих режисерів з різних куточків світу. Це був тоді перший крок.
До речі, зараз деякі представники чорного кіно висловилися, що навіщо їм це потрібно в тому розумінні, що вони не вважають себе неповноправними і можуть конкурувати на рівних. Навіть сприймають ці нові вимоги трохи образливо і принизливо для себе.
Треба також розуміти, що американське суспільство зараз поляризоване, може, не менш, ніж українське. «Нью-Йорк Таймс», наприклад, пише, що, якщо вибори виграє Трамп – треба поводитися, як у Білорусі. А Голлівуд – це демократична в масі своїй «контора». Навіть не те, що демократична, більшість людей симпатизують не просто демократам, а лівому демократу, який зараз страшенно популярний – Берні Сандерсу.
Також напевно, це ще й спроба Кіноакадемії йти в ногу з часом, при тому, що рейтинги церемонії падають вже протягом тривалого часу.
Що стосується історії з ЛГБТ, то вона доволі складна, власне, деякі люди жартують, що Оскар просто легалізував те, що вже відбулося. Хоча, я не думаю, що це так.
Така модель існує в світі, вона називається Кодекс Бундхен. Шведський кінематограф перевіряє цим кодексом всі свої фільми, згідно з яким у кожній стрічці мають бути представники ЛГБТ.
Всі говорять, що не було б шансів у «Джокера» і в багатьох фільмів, якби ці правила вже діяли. У «Зеленої книги» – були б шанси.
Це тема, яку качають кілька років. Але позитив полягає в тому, що згідно з цими новими правилами, більше етнічних груп, жінок, членів ЛГБТ-спільноти чи людей з інвалідністю будуть найняті, зайняті у виробництві, продюсуванні, залучені в усі кінематографічні професії.
У США свого часу існував Кодекс Хейса – це система самоцензури, запроваджена голлівудськими студіями, що регулювала зміст американських фільмів з 1934 по 1968 pоки.
Я особисто – проти будь-яких кодексів. Але якщо це люди, котрі сповідують нову етику і вважають, що це матиме якісь добрі наслідки й позитивно вплине, в тому числі фінансово, на ситуацію, то, можливо, все дійсно стане так. Якщо це не знайде широкої підтримки – буде, як із категорією «Найкращий популярний фільм».
Давайте чекати 2024-го року. Чудово, що вони оголосили про це заздалегідь і зараз є час на всебічне обговорення.
«В УКРАЇНСЬКІЙ КІНОІНДУСТРІЇ ПРИСУТНЯ ПОМІТНА КІЛЬКІСТЬ ЖІНОК ПРОДЮСЕРОК, РЕЖИСЕРОК, А ТАКОЖ ПРЕДСТАВНИКІВ ЛГБТ»
Соломія Томащук, українська режисерка та сценаристка («Іди по воді», «Сирота», «Між нами»):
- Фактично, нововведення нічого не змінять у процедурі висунення, тому що де-факто вони і так виконуються студіями-виробниками. Таким чином зміни лише формалізують існуючі статус-кво.
Якщо колись українська кіноіндустрія доросте до рівня подачі вітчизняної кінокартини в номінацію «кращий фільм», думаю, що вимоги вдасться виконати, оскільки для американського суспільства ми будемо національною меншиною.
Крім цього, в українській кіноіндустрії присутня помітна кількість жінок продюсерок, режисерок та інших професіоналів індустрії, а також представників ЛГБТ.
«КІНОАКАДЕМІЯ ЗАБАГАТО НА СЕБЕ БЕРЕ!»
Сергій Дзюба, український режисер та сценарист («Позивний Бандерас», «Заборонений», «Квітка»):
- Вважаю нові критерії для фільмів безглуздям і тиском на творців фільмів. Кожен митець має право висвітлювати ті теми, які його хвилюють. А Кіноакадемія забагато на себе бере.
Це вже схоже на фільми на замовлення. Думаю, що будь які обмеження приведуть до того, що Оскар втратить багатьох прихильників.
На мою думку, якщо хочуть бачити саме такі теми, то нехай роблять окрему категорію за толерантність.
“У НАШОМУ ФІЛЬМІ ПРО КВІТКУ ЦІСИК МОЖНА БУДЕ ЗНЯТИ, ЯК З ЛІТАКА ВИХОДЯТЬ АФРОАМЕРИКАНЦІ, ІНВАЛІДИ Й ЛБГТ, АЛЕ ЦЕ Ж БЕЗГЛУЗДЯ!”
Артемій Кірсанов, український режисер та сценарист (фільми «Позивний Бандерас», «Заборонений», «Квітка»):
- Насправді це рішення немає жодного відношення до творчості. А завтра треба буде, щоб у фільмі обов’язково були космонавти чи шахтарі? Це якась незрозуміла ініціатива! Я розумію, що ми мусимо бути толерантними, але це вже переходить межі, ми потрапляємо в якийсь абсурд.
Будемо сподіватися, що переможе здоровий глузд, бо інакше це буде ангажована премія, і тоді доведеться створювати нову – без цих рішень.
Цих правил, звичайно, можна дотриматися, але навіщо? От ми зараз обговорювали, що у нашому майбутньому фільмі «Квітка» про Квітку Цісик можна буде зняти, як з літака виходять і афро-американці, й китайці, й інваліди, і ЛГБТ. Але, це ж безглуздя!
Коли у нас в «Забороненому» були менти-геї, це було виправдано сюжетом – ми хотіли створити їм таємницю, яку вони приховують, і яка їх потім і вбиває. Тобто, якщо це виправдано сюжетом фільму – це одне, а коли це нав’язується, то це не здорово.
«БАГАТО З ЦИХ ПУНКТІВ ПОЛЬЩА, УКРАЇНА, КОРЕЯ, ЯПОНІЯ ЧИ КИТАЙ НЕ ЗМОЖУТЬ ВИКОНАТИ»
Володимир Тихий, український кінорежисер, сценарист та продюсер («Зелена кофта», «Брама», «Наші котики»):
- Це рішення, звичайно, виглядає трохи дивно, оскільки є класичне розуміння поняття «свобода творчості», й автор завжди на нього спирався, коли починалася публічна боротьба на рівні табуйованих ідей чи образів, що стосувалися прав меншин (від національних до сексуальних).
Але, з іншого боку, ми маємо розуміти, що Оскар – це суто американська бізнес-подія, незважаючи на те, що вона є такою поширеною й авторитетною у світі. На ній постійно є інтрига закордонних фільмів, які останнім часом претендують на головний приз. Наприклад, «Паразити», які отримали премію, будучи корейським фільмом. Але Оскар – це індустріальна економічна подія і, приймаючи нові правила, вони, перш за все, думають про свій внутрішній ринок про правила гри на ньому.
Звичайно, що й події, які вже пів року тривають у Штатах щодо виходу кольорових американців на інший рівень прав, не могли не вплинути на це рішення.
Думаю, те, що вони ухвалили, буде діяти. І вже після 2024 року корейський фільм (знятий в тому ж форматі, як «Паразити») вже не зможе бути номінований.
Можу припустити, що академія вирішила таким чином навіть захистити свій внутрішній ринок від закордонного виробництва, тому що багато з цих пунктів, наприклад, Польща, Україна, Корея, Японія чи Китай, – не зможуть виконати. Там складніше, ніж в Америці, дотриматися багатонаціональності в кадрі, таким чином ці стрічки залишаться в гето закордонних фільмів і не гратимуть першу скрипку в головному Оскарі. Так що, певна стратегія існує.
Кіноакадемія зараз від сфери мистецтва переходить у сферу культурної ідеології, яка так чи інакше буде орієнтована на той національний продукт чи об’єкт, якому ця премія видається. Думаю, далі ця реакція пошириться на інші об’єднання, які займаються мистецтвом: фестивалі кіно та музичні.
Любов Базів. Київ
