П’єр і Марія Кюрі. Пара велосипедів і хімія

26 липня 1895 р. у мерії французької комуни Со (Sceaux), південне передмістя Парижа, розташованій у департаменті О-де-Сен, регіон Іль-де-Франс, округ Антоні, одружилися два видатні фізики, два майбутніх лауреата Нобелівської премії – П’єр Кюрі (Pierre Curie; 1859-1906) і Марія Склодовська (Maria Skłodowska; 1867-1934).

Вони відчували хімію...

Наречена, тендітна білявка із сірими очима не сяяла у розкішній білій сукні, а на церемонію з'явилась у практичному костюмі з темно-синьої вовни, під якими була вдягнена блуза у блакитну смужку.

Наречений гінкого зросту з каштановим волоссям і великими світлими очима, типовий мрійник, здавався зануреним у власні думки. Годі дивуватися, що він і зовсім прибув до мерії в заношеному костюмі – іншого просто не мав.

Свого часу Марі одразу його вихопила із калейдоскопу нових паризьких знайомих.

Відчувалася в усьому цьому якась хімія.

Після випадкового знайомства у викладача Фрайбурзького університету, польського фізика та дипломата Юзефа Веруша-Ковальского (1866-1927) в 1894 р. молоді вчені часто зустрічалися на засіданнях Фізичного товариства та на конференціях.

Попри брак коштів у родині й відсутність самої можливості вивчити французьку мову, в якій Марі була далека від досконалості, в 1893 р. першою на курсі польська студентка отримала ступінь з математики, а роком пізніше – ступінь з фізики. Звісно, на цю іноземку викладачі звертали увагу.

Одного разу справа дійшла навіть до неочікуваного емоційного викиду, коли завідувач кафедрою Школи фізики і хімії Сорбонни (École Supérieure de Chimie Industrielles de la Ville de Paris) П’єр Кюрі зробив 27-річній бідній студентці Марії Склодовській безцінний подарунок: він віддав діві серця... свою наукову доповідь та написав спеціальну присвяту:

- Мадемуазель Склодовській – із повагою та дружбою від автора.

Уявляєте?

*   *   *

На офіційну церемонію укладання шлюбу 26 липня 1895 р. в мерію комуни Со молодята обручок не замовляли, святкового прийняття не влаштовували, а про якесь там вінчання навіть ніколи не говорили.

Того дня до мерії, привітати молодят, завітали тільки близькі друзі, а з родичів – тесть, літній викладач фізики, директор столичної чоловічої гімназії Владислав Склодовський (1832-1902), який на торжество потягом приїхав аж із самої Варшави.

Маню тато дуже любив.

По щирості сказати, Марія-Соломія й справді була божественною.

На відміну від чоловіка, благодушного католика з Ельзасу, полька вирізнялася незламною цілеспрямованістю.

Саме під впливом майбутньої дружини П’єр Кюрі все-таки опублікував свою докторську дисертацію і належним чином оформив наукові роботи з магнетизму.

*   *   *

У цієї пари ніякого цукерково-букетного періоду не було.

Їх об'єднувала, хіба що... фізика.

Однак, незабаром дружбу колег збурили глибокі почуття. На думку спільних знайомих, мсьє Кюрі та пані Склодовська склали на диво гармонійний мар’яж.

Проте вперта і гоноровита шляхтичка тривалий час не бажала змін в особистому житті, хоча на зломі XIX-XX століть 26 років вважалися віком… старої діви.

Було навіть щось миле в її доморослому патріотизмі, оскільки попервах шлюб із якимось французом здавався дівчині ледь не… зрадою рідної Польщі.

Тим часом, П'єр реально запав на польку, і Марія пошепки відповіла заповітне:
– Так!

Шлюб двійко фізиків уклали 26 липня 1894 р. у мерії Со, наступного дня після того, як П'єр Кюрі… захистив докторську дисертацію.

Такою була вимога нареченої.

*   *   *

Справедливо кажуть, мовляв, із милим рай і в курені.

Бо зайвих грошей молодята не мали.

Єдиним багатством нової сім’ї стала пара велосипедів, придбаних напередодні весілля. Це було так доречно, так сучасно, так символічно.

А головне, у них з’явилася можливість, розписавшись, негайно вирушити у весільну подорож... селищами Іль-де-Франс, тобто влаштувати велопробіг історичною областю Паризького регіону.

У кого з вас був медовий місяць на колесах?

А ось Кюрі мали цілий місяць бездумного “весільного бродяжництва”.

Вітер, педалі, коханий/а – проста хімія додає руху майбутньому життю.

*   *   *

У жовтні 1895 р. подружжя Кюрі повернулося в Париж, де винайняло першу спільну квартиру. Помешкання було більш ніж скромним, умебльованим ​​батьківськими речами. Служку вони дозволити собі не могли, тому всіма хатніми справами опікувалася Марі.

Захлинаючись від простого жіночого щастя, Марія розповідала в листах до батька:

- Наше житло – невелике… Довельми скромна квартира на три кімнати знаходиться на вулиці Гласьєр, неподалік від Школи фізики і хімії Сорбонни. Основна її перевага – вид на величезний сад. На мене лягли турботи про домашнє господарство, але за час студентського життя я звикла. Все наше життя повністю присвячене науковій роботі, й більшість днів пролітають у лабораторії, де Шютценбергер (Поль Шютценбергер; 1829-1897), відомий французький хімік – А.Р.) дозволив мені працювати разом з чоловіком...

Живемо дуже дружно, П’єр вивчив польську мову. Наші інтереси в усьому збігаються: теоретична робота, дослідження в лабораторії, підготовка до лекцій або до іспитів.

*   *   *

За одинадцять років спільного життя вони майже не розлучалися.

Тому приватне листування подружжя за добру декаду можна вмістити... в декілька рядків. Дні відпочинку й канікули присвячувалися прогулянкам пішки або на велосипедах. І не мало значення – де: селищами, передмістями Парижа, морським узбережжям чи в горах.

Як це дозволяли обставини та хімія...

Кажу вам, бережіть хімію між вами.

*   *   *

Їхнє сімейне життя здавалося щасливим і радісним. Разом подружжя працювало, а наукові відкриття не завадили їм народити двох чудових доньок – Ірен (Irène Joliot-Curie; 1897-1956) та Єву (Ève Denise Curie Labouisse; 1904-2007).

Й у момент усе обірвалося.

Трагедія трапилася 19 квітня 1906 року.

Як і тисячі днів доти, уранці професор фізики Сорбонни П'єр Кюрі навіть не зважив на дощовий день, а без парасольки залишив їхній будинок. Прокручуючи найближчі плани, він вирушив на службу.

До Марі чоловік більше не повернувся.

Перетинаючи забиту транспортом рю Дофін (Rue Dauphine) і на бажаючи прослизнути на трохи вільнішу Куай-де-Конт (Quai de Conti), якось незграбно, навіть безглуздо він підсковзнувся і трагічно загинув під колесами важкого воза, запряженого кіньми.

Колесо розчавило його світлу голову – смерть настала миттєво.

*   *   *

Невтішна у своєму горі вдова категорично відмовилася від почестей, які належали при похоронах знаменитостей подібного рангу.

Представницький комітет із влаштування траурної церемонії Марія Склодовська-Кюрі попрохала тільки про одне: щоб їй дозволили влаштувати жалобну церемонію у комуні Со, – там, де вони із П’єром були такими щасливими й звідки почався їхній найсолодший у світі медовий місяць на велосипедах.

Гибель чоловіка стала серйозним ударом для Марі Кюрі, але це був і переломний момент у її кар’єрі. Відтепер дослідниця мала присвятити всю свою енергію, щоб самотужки виконати ту програму наукових досліджень, які вони розпочали із покійним чоловіком.

13 травня 1906 р. її призначили професором – після смерті чоловіка… виникла вакансія. У такий спосіб Марія Склодовська-Кюрі стала першою в історії навчального закладу жінкою, яка викладала в Сорбонні.

Олександр Рудяченко