Битий киянами і волинянами половець «тєрзатиме» російську армію?
З метою "активізації роботи з патріотичного виховання військовослужбовців військ радіаційного, хімічного і біологічного захисту Збройних Сил Російської Федерації керівництво військ РХБ захисту ЗС РФ і Союзу ветеранів військ РХБ захисту ЗС РФ звернулися в Московський Патріархат для визначення небесного покровителя для військ РХБ захисту – суздальського князя Андрія Боголюбського.
Цей князь "уславився" тим, що як син половчанки і онук половецького хана Аєпи, ненавидів Русь і постійно приводив на неї тих самих половців, які, як нещодавно фантазував Путін, колись "тєрзалі" неіснуючу в їхні часи Росію. Крім того, він відзначився погромом Києва, отриманням хорошої здачі від князів Київщини, нищівним розгромом від майбутнього засновника Галицько-Волинського князівства, а також тим, що украв з Вишгорода ікону та мучив своїх придворних.
Тож, по-порядку.
Син Юрія Довгорукого Андрій Боголюбський був сином половчанки — дочки хана Аєпи, і мав характерну зовнішність азіата-степовика. Боголюбський у боротьбі проти Києва постійно підтримував своїх родичів — половців, які були головним супротивником Русі. Юрій Довгорукий, який майже все життя княжив у Заліссі, докладав усіх зусиль, щоб заволодіти Києвом. Натомість Андрій казав: «На Русі нам місця нема». Він першим переступив традицію, якої князі династії Рюриковичів дотримувалися три століття, — вважати Київ і Київщину своєю єдиною Батьківщиною. Андрій украв у Вишгороді під Києвом і вивіз до Володимира-на-Клязьмі знамениту ікону Божої Матері, привезену з Візантії для Мстислава Великого. Як йдеться в житії князя, уві сні йому явилася Богородиця і сказала не везти далі крадену ікону. Переляканий князь на тому ж місці збудував для неї церкву.
У 1169 р. військо, спрямоване на Київ Андрієм Боголюбським, обложило столицю. Після трьох днів запеклих боїв на мурах загарбники обійшли захисників міста через гору Юрковицю. Кочовики берендеї й торки, дружини яких були на службі у київського князя, зрадили. Захопивши Київ, суздальський князь влаштував небувалий розгром. Літопис називає військо Боголюбського поганами, оскільки в краях центральної Росії, звідки вони прийшли, ще не була утверджена християнізація.
Андрій Боголюбський продовжив виганяти з давніх володінь князів Київської династії — нащадків Мстислава Великого — і організував похід на Новгород на Романа Мстиславича, майбутнього засновника Галицько-Волинського князівства. Однак у 1170 р. суздальці зазнали нищівної поразки від Романа, після якої полонених суздальців продавали по десятку за гривню.
На Київщині опір очолив Мстислав Хоробрий — найбільш відомий і улюблений князь на Русі. Він наказав поголити послові суздальського князя голову й бороду.
Андрій зібрав у похід 50-тисячне військо у складі суздальців, рязанців та ін. Це одне з найбільших військ, про яке згадується в українських середньовічних літописах. Суздальці обложили Мстислава Хороброго у Вишгороді. Руське військо дев’ять тижнів на мурах і біля міста вело бої з заліськими агресорами. Розгром суздальців та інших залішан під Вишгородом стався на початку зими 1173 р.
Русинам допомогла чутка про наближення "западенців" – луцького князя Ярослава Ізяславича:
"І прийшли в замішання війська їх (суздальців), і, не дождавши світанку, в сум'ятті великому, не маючи можливості утриматися, побігли через Дніпро, і багато їх топилося. І виїхав Мстислав із міста зі дружиною своєю і, наздогнавши їх, дружина його ударила на обоз їх, і багато колодників вони захопили. Мстислав же багато поту утер зі дружиною своєю і немало мужності показав із мужами своїми. Так повернулася вся сила Андрія, князя суздальського, а зібрав він всі землі, і безлічі воїв не було числа. Прийшли вони зарозумілими, а покірливими відійшли в доми свої".
Незабаром у Суздалі Андрія Боголюбського убили змовники, які повстали проти його жорстокості.
Церква визнала Мстислава Хороброго, очільника розгрому суздальців, святим. Літопис повідомляє, що новгородці кликали його до себе на князювання, але він відповів, що ні за що не залишить Русь.
Син Мстислава Хороброго, князь Мстислав Удатний у 1216 р. в битві на р. Ліпиці розгромив військо володимиро-суздальського князівства. Як пише літопис, суздальський князь та його брат Ярослав, майбутній батько Олександра Невського, тікали в спідній білизні, загнавши семеро коней та залишивши на полі бою все військо. Під ударами князів київської династії Володимиро-Суздальське князівство розпалося.
Отака історія.
Олександр Палій
FB
реклама