У першій частині інтерв'ю зі стратегом та футурологом Андрієм Длігачем ми обговорили широке коло тем: які тренди у сучасному світі виявляються на рівні держав, чому в період пандемії коронавірусу людство не керує ситуацією, а більшість країн продемонстрували антитренди – регіоналізацію та закриття кордонів. Не оминули ми увагою й українців, які під час торішніх виборів виявили бажання змінювати світ і змінюватися. Постало логічне запитання: – До чого це може нас привести? І яким буде оте Інакше, що настає за нашим майбутнім?

Якщо у горизонті 25 років більшості держав світу вже не буде, яким ми побачимо нове прийдешнє? У класичному розумінні держава повинна перетворитися на зручну в користуванні платформу сервісів для громадян, а її нові інституції стануть абсолютно Інакшими – сервісними, діджиталізованими, мінімізованими. Багато що відійде від держави такому інституту як ком’юніті, позадержавним інституціям нового ґатунку. Що там держава, переінакшиться релігія; будуть відредаговані десять заповідей; до українців прийматимуть усіх людей, які будь-де прагнуть волі; у горизонті 2040-го року Майдан, як знедержавлена ком’юніті, почне глобально діяти в світі.

Продовжимо бесіду з доктором економічних наук, доцентом Київського національного університету імені Т.Г.Шевченка, професором Київської школи економіки, співзасновником громадської платформи “Нова країна” та “BOARD”, членом ради директорів “SingularityU Kyiv”, генеральним директором “Advanter Group” Андрієм Длігачем.

Адже сьогодні залишилося дізнатися:
● У що трансформуються гроші та як вимірюватиметься рівень щастя?
● Чому лайки цінуватимуться вище за гривню?
● Як видозміниться секс і які зміни чекають на сім’ю майбутнього?
● Коли людство втратить саме поняття “Я”?
● Чи людина навчиться мультиплікувати себе в різні пристрої?
● Коли поняття “Особистість” може розмиватися, танути?
● Сім’я більше не відіграватиме роль взаємозахисту подружжя?
● Чи був месією Ейнштейн? – ось у чім питання.
● Ми станемо державними нахлібниками? Нас прогодують українські чорноземи?
● Нам вкрай потрібна громадянська освіта.

*  *  *

- І досі гроші в Україні залишаються одиницею виміру щастя: вважається, чим їх більше, тим людина щасливіша. Андрію, коли, ви прогнозуєте, гроші втратять своє значення, зникнуть з життя як еквівалент обміну?

- Сучасна економічна криза в Україні є відбиттям системних проблем світової економіки. У цьому сенсі, що таке для нас фазовий перехід? Це перехід від старого капіталізму, де є рента капіталу, де є рента ресурсна, до ренти відносин, ренти інтересів, ренти репутації, тобто до Інакшого виду ренти. Саме за цієї причини поступово змінюватиметься поняття грошей. У горизонті десяти років гроші набудуть іншої якості – але в меншому ступені, як сьогоднішній інструмент зберігання, в меншому ступені як еквівалент обміну.

- Національна валюта хоч залишиться?

- У горизонті десяти років – так. Проте з’явиться велика кількість альтернатив гривні. Маю на увазі не лише криптовалюти, а великою мірою бази даних, які уже перетворюються на нову валюту, та лайків, тобто відображення репутації. Ось що буде новою валютою. У горизонті 25 років сутність грошей кане в Лету, бо, справді, у тому горизонті міряти еквівалентність обміну взагалі втратить сенс.

- З якого дива, Андрію?

- Сам вимір обміну трансформується. У грошах була потреба, коли збалансовувалися інтереси. Така вже логіка людства: ти – мені, я – тобі. Нова логіка базуватиметься на дарінні, на бажанні віддавати, коли базові потреби людини будуть задоволені, а безумовні базові блага – гарантовані світом.

- Виходить, після вилучення з обігу грошей, мірилом обміну стануть бази даних та лайки?

- Помилково так вважати. Гроші не зникнуть, Олександре. Вони перетворяться на ці самі лайки, відображення репутації й таке інше. Зникнення грошей при тотальній демонетизації відбудеться, якщо стане надбанням минулого сам еквівалент обміну. Станеться це тоді, коли людство збагне, що, по-перше, зберігати немає сенсу, по-друге, вимірювати обмін також недоречно. Тоді функція грошей відімре. Під час перехідного періоду функцію грошей виконуватимуть ці самі лайки, або їх аналог, який неодмінно з’явиться в майбутньому. Відтоді ним вимірюватиметься репутація, інтерес, рівень щастя. Як вимірюватимуться вони базами даних, в тому числі.

- Бази даних цінуватимуться самі по собі?

- Так. І обмін відбуватиметься частиною даних. У тому числі капіталізація вимірюватиметься об’ємом накопичених даних, активних даних. Тих даних, які можуть бути використані для прийняття певних рішень. Тобто, сама капіталізація бізнесу базуватиметься на кількості даних, які бізнес зібрав і вміє ними оперувати.

- Сингулярність, підключення людства до Штучного Інтелекту (ШІ), залишить нам власне “Я” чи ми перетворимося на колективне “Ми”?

- По-перше, підключення людства до Штучного Інтелекту – це ще не сингулярність. Сингулярність – це, скорше, явище, при якому поява новітніх технологій та їхня імплементація в людську практику відбуватимуться настільки швидко, що ми перестанемо осягати ці зміни. Зрештою, людство переступить поріг, за яким почнеться те, що ми називаємо ІНАКШЕ.

- Що таке ІНАКШЕ? 

- На відміну від майбутнього, про яке у нас із вами розмова, яке ми можемо описати, – це поки що Незвідане. Ми знали, що станеться повна діджиталізація й таке інше. Що буде далі? Можу сказати поки що лише так: за сингулярністю настає ІНАКШЕ. Це абсолютно інакше майбутнє, яке ми не в змозі описати.

- Усе можна описати. 

- У тім-то й справа, що у нас поки що відсутні потрібні філософські, навіть лінгвістичні інструменти. Але ви, Олександре, маєте рацію: із можливих наслідків цього переходу буде той, що розвиток штучного інтелекту майже зрівняє Штучний інтелект як у розумовій діяльності, так і в творчій діяльності – з людиною. Ось коли з’явиться справжній Штучний Інтелект. І тоді ось справді може так статися, що людство втратить саме поняття “Я”.

- Як швидко ми станемо богами і лежатимемо десь на Хмарі?

- Це станеться тоді, коли людина навчиться мультиплікувати себе в різні пристрої. Тим часом поняття “Особистість” може розмиватися, танути. Тому я й стверджую, що це призведе до інакшої філософії, яку ми поки що не в змозі описати. Це – ІНАКШЕ, це більше не майбутнє. Інакший світ належить сингулярності.

- Як майбутнє трансформує шлюби? Їх замінить додаток для романтичних знайомств “Tinder”?

- Ні. У людських відносинах “Tinder” (платний додаток для мобільних платформ Android та Apple iOS. – О.Р.) нічого не змінює. У сучасному світі він спрощує вибір, прискорює, робить його більш автоматизованим. Подібно до того, як офіційний майданчик державних тендерів “ProZorro” висуває наперед ціновий показник, так “Tinder”, у першу чергу, розглядає здатність репрезентувати себе візуально.

- Сервіс знайомств “Тic Тalk” працює за іншими принципами.

- Так, але тема у нас – не глобальні відеоспільноти, а інша… Отже, у майбутньому звичайний шлюб трансформується не через технології, а через суспільні зміни. Тут діятимуть два фактори. Перший: сім’я більше не відіграє роль взаємозахисту подружжя. Другий: виховання дитини, спільні заощадження і таке інше – для розвиненого світу більше при укладанні шлюбу не вважатимуться обов’язковими.

- Якими вам бачаться часові переходи?

- У горизонті п‘яти років активніше почнуть брати шлюби чи доходити до шлюбного віку представники покоління Зет (люди, народжені в 1996-2017 рр. – О.Р.). Наблизиться до цього і покоління Альфа (ті, хто народився після 2010 р. – О.Р.). Тоді оформиться тенденція: вони також не квапитимуться брати шлюб. Це стане базовим трендом, що виник у покоління Ігрек, яке взялося відкладати шлюб до віку 35+.

- Цей тренд у майбутньому збережеться?

- Звичайно. У горизонті трьох років зарясніють новації, пов’язані з тим фактом, що формат шлюбу може бути інакшим. Чому це мають бути виключно дві людини? У Східній Європі більше говоритимуть про одностатеві шлюби, а в світі вони поступово ставатимуть законними, у більшості держав.

- У горизонті десяти років?

- Виникнуть ідея й суспільний рух зробити учасниками шлюбного союзу не дві людини, а кілька індивідуумів. І скажу вам, не лише людей, а й роботів чи інших носіїв штучного інтелекту. Тобто, інших суб’єктів нового суспільства. Тоді вигулькнуть свої Ґрети Тунберг, які виступатимуть за права ШІ, вимагаючи включити до категорії “сім’я” кібернетичних істот.

- Яким стане секс між людьми – через три, десять і двадцять п’ять років?

- Визначаючи дискурс, два тренди діятимуть одночасно. Перший умовно назвемо “Craft” (щось типу “майстерна робота” – О.Р.) – коли люди більше цінуватимуть переваги справжньої фізичної близькості, самодостатньої, без застосування додаткових пристроїв, тобто звичайного романтичного сексу. Цей тренд, вірю, лише міцнітиме, як і все людське, поширюватиметься, бо стане великим трендом нової епохи. Поки що ми всіляко діджиталізуємо світ, але згодом повернемося до важкої роботи, фізичних подорожей, живих зустрічей з друзями, до буденних шашликів і, в тому числі, до людського сексу.

- А другий тренд у секс-еволюції?

- Паралельно з’являтиметься все більше спеціальних пристроїв, і зростатиме жага до їхнього використання. Виникнуть цілі екосистеми, пов’язані з новими формами сексу, коли виключно за допомогою пристроїв людина задовольнятиме себе, будь-що фантазуватиме – і матиме це, віртуалізуватиме у сексі. Умовно кажучи, в горизонті 25 років ми вільно матимемо секс з будь-яким об’єктом (людиною), яку заманеться згадати, уявити чи вимріяти. Діятимуть екосистеми, що дозволять у режимі тотальних відчуттів мати секс із телегероями чи акторами, героями чи негідниками.

- Перепрошую, Андрію, це не умоглядний прожект?

- Ні, Олександре, це майже реальність. Ще п’ять років тому компанія “Tesla Studios”, ніяк не пов’язана з Ілоном Маском, створила і представила на ринку “Tesla Suit” (модульний костюм доповненої реальності. – О.Р.). Розроблений він, звісно, не для сексу, а перш за все для того, щоб дати можливість людині тренувати фізичні дії з фізичною відповіддю, і – паралельно відчувати всю гаму відчуттів: від морського бризу до… прильоту кулі. Основа костюма – тактильна система “T-Belt”; вона передає відчуття з віртуальної реальності, зчитує рухи м’язів, сама здатна їх стимулювати: робити масаж, вимірювати температуру, посилати музичні хвилі. Коли за допомогою спеціального костюма уже можна відчувати удари, стискання, тонкі електричні струми, невидимі хімічні процеси, інші зовнішні фізичні впливи, – це колосальний технологічний прорив. Так само трапиться і з віртуалізацією сексу. 

- За останнє десятиліття соціальні мережі перетворилися на основне джерело інформації; за логікою речей ось-ось їхні платформи доповнять технології віртуальної і доповненої реальності. Як це позначиться на житті українців через три, десять і двадцять п’ять років?

- Ви навіть не уявляєте, як усе швидко зміниться… У короткому горизонті – три роки – те, що стосується віртуальної реальності, уже буде не забавою фріків чи геймерів, а буденною практикою. У такий спосіб люди підшуковуватимуть квартири, щоб придбати або винайняти, так оглядатимуть готелі, перш ніж вирушити в подорож. Використовуючи віртуальну реальність та здійснюючи ділові екскурсії, ми шукатимемо нову роботу, школу та вуз для дітей. Навчання у майбутньому буде дистанційним; лікарні модернізуватимуться, в тому числі й тому, що біль зніматиметься на відстані.

- Нас проковтне доповнена реальність?

- Ні, але життя в Інакшому точно відрізнятиметься від сучасного. Як і раніше, ми комунікуватимемо одне з одним, проводитимемо ділові наради, виголошуватимемо доповіді на конференціях, але фізично нікуди не треба буде їздити. Ми забудемо, як це – стирчати в київських корках...

- Це буде такий собі глобальний “Zoom” – додаток для відеодзвінків і конференцій, що став у нас геть популярним під час карантину?

- Ні, це буде повна залученість людей до гейміфікованих просторів, де можна проводити стратегічні сесії, наради, зустрічі з друзями тощо. Це стане реальністю в короткому горизонті – три-п’ять років. У горизонті десяти років доповнена реальність поволі ставатиме не питанням технологічних пристроїв, а інтегруватиметься із самою людиною. Коли ми отримаємо, скажімо, smart-зір, інстальований у сітківку ока, за допомогою цієї віртуально міксованої реальності отримаємо можливість легко змінювати місце роботи і навіть фах. Праця стане віддаленою не лише для офісних працівників, а й для виробничого персоналу, котрий завдяки smart-зору модеруватиме діяльність роботів.

- А в горизонті 25 років?

- Це вже точно буде система суцільних smart-зон. Для людства зникне межа між віртуальною і фізичною реальностями. Власне кажучи, то буде один із проявів згадуваної вами сингулярності. Адже деякі фізики-теоретики (Крейґ Гоґан, Костас Скендеріс – О.Р.) та математики (Хью Еверетт – О.Р.) уже виклали докази гіпотези, що ми живемо в голограмі, у Матриці. Хоч як там є, але світ, який ми уявляємо, – насправді інакший. І, власне кажучи, за 25 років пролунають відповіді на запитання: чи існуємо ми, який вигляд Всесвіт насправді має, чи не є світ навколо нас просто людською уявою? Бо насправді – все шуньята, Велика Порожнеча.

- Що посприяє людству в такому науковому прориві?

- Значною мірою це буде зроблено завдяки міксованій реальності. А ще – до цього виявиться підготовленою наша філософія. Єдине питання, і це дуже важливо, що паралельно з більшою інтеграцією людини в міксовану реальність мають відбуватися роботи зі створення фізичного захисту для людини чи фізичної мультиплікації. Принаймні, ключових органів людини. Адже може виявитися, що людина втрачає різницю між віртуальною реальністю і справжньою реальністю, завдаючи шкоди власному тілу, намагаючись відшукати комбінацію кнопок UNDO (на клавіатурі – клавіші CTRL+Z. – О.Р.), тобто – скасувати останню дію чи почати зі збереженого моменту, а виявиться, що у фізичному просторі ми ще не вміємо цього робити. Отже, генна медицина має розвиватися експоненційними темпами.

- Чи можна стверджувати, що той, хто першим зрозуміє і пояснить Матрицю, про яку ви оце говорили, стане новим месією?

- Яке цікаве запитання! Не думаю, що тими, хто створює Матриці, рухає месіанство.

- Не створює, а зрозуміє.

- Не думаю… (Насправді – замислюється. – О.Р.) Ні. Перш за все, тому, що месія – це той, хто розуміє, той, хто фактично нав’язує власне пояснення світу. Месії дають відповіді на запитання, цікаві іншим. Вони начебто відкривають людству очі. Проте – чи був месією Ейнштейн? – ось у чім питання.

- У науковому сенсі – так.

- Тоді в науковому сенсі ті люди, які зможуть пояснити, чим насправді є наш світ, в науковому сенсі вважатимуться месіями. Подібне ставлення поширюватиметься й на філософію.

- І Будда, і Христос приходили, щоб дати світові новий Закон (Дхарму або заповіді). У буддизмі Будда Ґаутама був, взагалі, четвертим буддою. Виходить, той, хто пояснить Матрицю, стане п’ятим буддою – Майтрейєю?

- Схоже на те. (Надовго замислюється. – О.Р.) До певної міри, наступний Кант і наступний Ейнштейн будуть месіями.

- За всіх часів проповідники стверджували, що вони мають постійний зв’язок з Богом. Чи мають прямий контакт із Майбутнім футурологи?

- Футурологи не мають нічого спільного з месіями, точніше, з Буддою чи з Христом. Футурологи, швидше, описують сценарій майбутнього, попереджають людей – що на них чекає. Завдання футурологів – бути апостолами майбутнього, а не носіями цього майбутнього. Можливо, для футурологів саме по собі майбутнє й є Богом – у певному сенсі. Проте я б не акцентував на цьому увагу…

- Чому?

- Не завдання футурологів – давати людству Закон. (Схоже, відповіді знайдені. – О.Р.). Ось у чому відмінність. Проповідники, апостоли, месії несуть певний, чітко виписаний закон, тоді як футурологи відкривають свідомість. Вони завжди стверджують: – “Люди, ще нічого не визначено, і майбутнє є керованим”. Футуролог описує сценарій, можливі картинки майбутнього, тоді як саме людство програмує реальне майбутнє. Є ще один важливий аспект. Дехто з футурологів справді стає візіонерами, хоча іноді візіонерами стають люди, які не є футурологами.

- Що ви маєте на увазі під словом “візіонери”?

- Спроможність лідирувати у творенні майбутнього, здатність малювати власну картину майбутнього, закохувати в неї певну команду чи якусь критичну масу людей і творити/реалізувати/впроваджувати саме таке майбутнє в реальне життя.

- Ви особисто перейматиметеся тим, що майбутні українці в усьому покладатимуться виключно на себе: на власну голову чи на Штучний Інтелект, – і… не слухатимуть візій – таких, як Андрій Длігач?

- Що можу сказати… Розглянемо простий приклад: опис нинішнього фазового переходу та економічної кризи, зроблений мною кілька років тому. Якщо не зраджує пам’ять, перші слайди про цю кризу і фазовий перехід я показав у 2014-му році, пояснюючи, що далі відбуватиметься. Ці прогнози багато хто чув.

- Маєте на увазі ваші доповіді на форумах і стратегічних нарадах?

- Так. Відтоді у національному бізнесі багато компаній (і це не тільки великий бізнес, як “ДТЕК”, “Біосфера”, “Метінвест”, “МХП”, “Кернел”, “Астарта”, “Київстар”, “Єва”, але й середній бізнес) взялися активно перебудовувати системи управління, робити їх більш пласкими, заздалегідь трансформували бізнес-моделі, використовуючи більше даних і покладаючись на дані. Отже, це питання не стільки Андрія Длігача і його прогнозів, скільки взагалі футурологів, які спромоглися переконати велику кількість українських підприємців завчасно змінюватися і готуватися до серйозних викликів.

- На жаль, цього не вдалося зробити з державами.

- Це й не дивно. У переформатуванні та підготовці до викликів майбутнього держави пасуть задніх, вони ретроградні, важкі на підйом у ставленні до прийдешніх змін.

- Здається, держави свято вірять, що вони вічні.

- У тім-то й справа. Тому ми й кажемо, що IT-гіганти типу “Google” чи “Amazon” мають усі шанси незабаром створити власні кібернетичні держави – більш ефективні, аніж фізичні держави. Тепер щодо нашого майбутнього, про що попереджає Андрій Длігач та інші вітчизняні футурологи. Йдеться про техногенні катастрофи і про необхідність людині вчитися залишатися людиною за будь-яких обставин, виживати в умовах численних блекаутів, як, наприклад, раптове відключення електроенергії.

- Відверто кажучи, подібні наші розмови більшість сприймає як… соціальне залякування, як химерну техногенну нісенітницю.

- По-перше, футурологам і стратегам не звикати, що наші попередження більшістю ігноруються. На жаль. Зате потім неодмінно почуємо: – “А чого нас вчасно не попередили?” По-друге, Новий Світ, що наближається, – світ демонетизований, і доведеться звикати до того, що подальший контент коштуватиме дуже дорого, але не у грошах. Бо зібрати бази даних, створити контент, створити освітню програму – це все величезна кількість часу, енергії, компетенції людей. Тому вартість буде високою, хоча ціна, за якою це можна буде придбати, наближатиметься до нуля.

- З точки зору Нацбанку, ви малюєте якийсь алогічний апокаліпсис.

- Це фахівці називають демократизацією держави та демонетизацією економіки. А ще, попри неувагу більшості, Андрій Длігач попереджав і завчасно попереджає: Новий Світ базуватиметься на інакшій економічній моделі, на інакшій ренті. Не на ренті традиційного капіталу, не на ресурсній ренті, а на ренті відносин, репутації, бо настане епоха, взагалі, іншого типу економіки.

- Як реагувати на те, що державники не дослухаються до таких прогнозів?

- Футурологи – не Кассандри, ми не віщуємо, не передбачаємо. Ми подаємо сценарій, картинки майбутнього. Далі починається відповідальність людини – замислюватися над почутим, змінювати щось у власному житті чи близькому оточенні, збиратися в спільноту, щоб не дозволити негативним прогнозам реалізуватися, або навпаки – втілити в життя позитивні візії. Це, підкреслюю, вибір самої людини, який за неї ми, футурологи, не робимо.

- Поволі ми прощаємося з пандемією, щоб готуватися до… наступної епідемії. Чи можна навчитися не бути знову заскоченими зненацька? Маєте рецепт, як зустрічати важкі часи, типу “чорного лебедя” Нассіма Талеба (Nassim Nicholas Taleb; 1960)?

- По-перше, ми маємо розуміти, що і коронавірус тепер став новою реальністю. Після виходу країн із карантину він нікуди не зникне, а мутує, спроститься, стане легшим у впливі на людський організм, але не зникне. По-друге, на нього накладуться нові екологічні та техногенні катастрофи, абсолютно інша демографія. Усе це примусить держави і, більше того, глобальний світ – міжнародні інституції, бізнес-гігантів – повністю переосмислити світову політичну, економічну і соціальну системи.

- На яку трансформацію соціальних інститутів нам із вами чекати в горизонті десяти років?

- Сьогодні це важно уявити, але більше не працюватимуть, наприклад, старі моделі пенсійного забезпечення. Державникам наступного призову доведеться соціально забезпечувати не тільки пенсіонерів, тобто людей, непрацездатних за віком, а скоріш – за спроможністю… опанувати нову професію у світі. Чи бути, взагалі, корисним для економіки. Можливо, що безумовні базові блага, які нині пенсіонери та безробітні отримують із солідарної системи, доведеться розповсюдити на більшість прошарків суспільства, а можливо – на все населення.

- Ми станемо державними нахлібниками? Нас прогодують українські чорноземи?

- Маєте рацію. Ось чому цілком зміниться ставлення людини до природи. Завдяки новим технологіям ми станемо більш відповідальними до Натури. Наприклад, уже сьогодні людство має поволі відмовлятися від тваринного м’яса, переходити на протеїни, на альтернативні продукти, не збільшуючи поголів’я великої рогатої худоби та свиней, які є великими забруднювачами довкілля.

- Андрію, як українцям готуватися до прильоту нового “чорного лебедя”?

- Перше. В Україні має нарешті запрацювати Національний стратегічний комітет, яким за 28 років свого існування не став чільний Національний інститут стратегічних досліджень (НІСД). Заклад той не здатен ані передбачити глобальні ризики, ані розробити ефективні стратегії, орієнтуючи політиків і даючи рекомендації: як Україна має відповідати глобальним викликам? Сподіваюся, що або докорінно зміниться сам Національний інститут стратегічних досліджень, або на рівні президента й Кабінету міністрів з’явиться інший think tank (аналітичний центр. – О.Р.).

- Друге?

- Друге. У міжнародній політиці Україна має стати проактивним гравцем. Не гравцем, який постійно страждає через те, що заднім числом намагається гасити пожежі від зовнішніх викликів. Неврожай – ми втрачаємо експорт. Пішов на карантин Китай – стали наші виробництва, бо Україна орієнтована на запчастини/сировнину з КНР. Закрилися кордони Західної Європи – впав експорт, бо Євросоюз – наш головний ринок збуту. Ми постійно залежимо: то від світових цін на сировину, то від газової труби й таке інше. Хіба це доля України – залежати, бути тією країною, яка дуже покладається на оточення і завжди страждає від “чорних лебедів”?

- Чомусь і справді так повелося…

- Третє. “Чорні лебеді” насправді змінюють середовище, але ті країни, які покладаються на оточення, – вмирають. Як держава, Україна має стати проактивною, креативною країною. На світовому рівні ми повинні задавати порядок денний, принаймні, на європейському рівні. З одного боку, ми маємо відлагодити систему балансів для економіки, тобто максимально лібералізувати економіку і покладатися на швидку адаптивність самого бізнесу. З іншого боку, і держава, залишивши за собою базові функції, має стати максимально адаптивною, змінюючи свої інституції: пострадянські, не гнучкі, в яких гине будь-яка ініціатива.

- Андрію, ви самі в подібні візії вірите?

- До чого тут моя віра? Щоб залишити нас на карті Європи, майбутнє примусить Україну перетворитися на державу, спроможну в разі потреби за два дні прийняти рішення і замінити суддів Верховного Суду, запровадити податок на виведений капітал або відкрити торговельні представництва, скажімо, в Танзанії, Ефіопії чи Туркестані. Якщо стисло, Україна має стати державою, яка є надшвидкісним інструментом для підтримки ведення бізнесу та вдоволення потреб власних громадян.

- Чи не перебільшуємо ми з вами, Андрію, значення Майбутнього? Чи не трапиться знову в історії людства так, як констатував колись засновник “PayPal” Пітер Тіль ( Peter Andreas Thiel; 1967): “Чверть століття тому ми мріяли про літаючі авто, а отримали 140 символів у “Twitter”?

- (Замислюється, надовго. – О.Р.) Знаєте, щоб відповісти на це запитання, я, мабуть, напишу окрему статтю…

- Із нетерпінням чекатиму.

- А поки що відповім так… Справді, ми мріяли про примітивне, а отримали абсолютно новий для людства інструмент. Ми мріяли літати на особистому авті, яке подеколи перетворюватиметься на реактивник. Але зрештою, така фантазія виявилася небезпечною, економічно невигідною; невдовзі з’ясувалося – мрія ця нашим справжнім бажанням не відповідає… Натомість людство отримало інструмент, який дозволяє без фізичних переміщень, тобто в безпечний спосіб, впливати на світ.

- 140 символів у “Twitter” – впливати на світ!?

- Так, Олександре. Не один лише Дональд Трамп отримав у форматі “Twitter” інструмент, що дозволяє бути сильним та ефективним державником; нині через ту соцмережу президент США опирається майже 90 відсоткам американських ЗМІ. А ще – “Twitter” продемонстрував: без посередників можна встановлювати прямі зв’язки; зважте, не через колишні шість рукостискань, чиїхось знайомих знайомих, а прямі. Діалоги Ілона Маска і Дональда Трампа у “Twitter”, я вважаю, стали новою реальністю.

- У чому саме новою реальністю?

- Як це у чому?! Як ти можеш зацікавити Дональда Трампа в “Twitter”, так само і президент США може впливати на твою поведінку. Завдяки тій соцмережі ми маємо більш відкрите, більш пласке суспільство, чого ми точно не отримали б, маючи персональні автолітаки.

- Герой книг про Гаррі Поттера, директор школи чаклунства Альбус Дамблдор стверджував: – “Навіть у найтемніші часи ми не забуватимемо повертатися до світла”. Чи можуть наші сподівання на краще стати вакциною проти пандемії небажаного майбутнього?

- Знову гарне запитання. Звичайно, так. Майбутнє, насправді, у нас світле, і людство здатне знайти інструменти, як відповідатимуть, навіть стримуватимуть нові виклики. Саме по собі Майбутнє не гарантує людству можливість жити у високорозвиненому суспільстві, мати ефективну економіку, опинитись у всесвіті, більш зручному для існування, для самореалізації людини, де тобі, знай, менше потрібно виживати, а більше часу присвячувати пізнанню і творчості. Майбутнє лише несе в собі таку можливість; утім, як і має інші можливості – усе залежить від того, за що саме вхопиться людство.

- Так може чи ні надія стати вакциною проти небажаного майбутнього?

- Надія дарує наснагу на реалізацію саме вашого майбутнього, але вона, звісно, не діє на кшталт вакцини. Перехід від бажаного до реального не відбудеться сам по собі. Він може бути лише свідомим. І тільки людство визнає його динаміку.

- Прекрасна новина!

- У нашій сьогоднішній розмові ви, Олександре, згадали чимало світових лідерів, мислителів, стратегів. А я хотів би згадати українця, свого товариша, людину, яка є візіонером. Це співзасновник громадянської платформи “Нова Країна” та співвласник “Євроіндекс” Валерій Пекар.

- Звичайно, знаю. Навіть знайомилися колись у “Євроіндексі”.

- У нього є чудовий вислів, який описує майбутнє: – “Напрям руху визначає проактивна меншість, а швидкість руху – пасивна більшість”… Саме проактивна меншість задає прагнення, стає мотором, під час руху формує нові цінності. Але швидкість руху переходу суспільства у майбутнє визначається пасивною більшістю. І дуже важливо, щоб проактивна меншість, як авангард, далеко не відривалася, а пам’ятала: майбутнє не може бути створено для окремої частини людства.

- Тепер Валерій Пекар має цитувати ваш останній афоризм!

- (Сміємося разом. – О.Р.). І тернистий шлях у майбутнє ми маємо пройти разом – проактивна меншість і пасивна більшість. Тому нам вкрай потрібна громадянська освіта – те, що робите ви вашим інтерв’ю, серією таких матеріалів – агентство “Укрінформ”, те, що робиться в царині просвітництва у діапазоні від “Prometheus” (український громадський проєкт масових відкритих онлайн-курсів. – О.Р.) та Відкритого університету Майдану до “iForum” (найбільша в Україні офлайн-конференція в Україні, присвячена питанням IT. – О.Р.) та “Future Talks” (український форум “Розмови про майбутнє”, де обговорюються виклики, цілі та плани задля створення успішної України. – О.Р.).

- Дякую на доброму слові, Андрію. Було дуже цікаво з вами спілкуватися.

- Прошу. І мені також було цікаво.

*  *  *

- Й останнє. За традицією, закінчуючи інтерв’ю, я прошу співрозмовника анонсувати наступну тему. До чого народу готуватися?

- Скажімо, так… У горизонті найближчих 10-12 років зникне від 80 відсотків до 90 відсотків відомих нам професій. Причім, ті спеціальності, що залишаться, також кардинально зміняться. Як, наприклад, трансформується фах водія? Зокрема шоферу більше не потрібно буде фізично сидіти в кабіні, аби кермувати траком чи комбайном. Такі зміни підведуть людство до думки: професії – більше не вирок на все життя, у недалекому майбутньому фах виключно відповідатиме нашим поточним цінностям і сучасним інтересам. Як він змінюватиметься? Про це – у наступній розмові.

Олександр Рудяченко. Київ
Фото з особистого архіву Андрія Длігача