COVID-19, попри всю тяжкість породженої ним ситуації, має одну позитивну рису. Він допоміг нам зрозуміти, скільки у нас глибоких лікарів, розумних, освічених, які йдуть в ногу з часом, здатні до самопожертви.

І Ольга Голубовська у цьому сузір'ї — одна з найяскравіших, вона передбачила ситуацію з новим вірусом, який добереться до України, ще за пів року до того, як в нашій країні з'явився перший COVID-хворий.

Укрінформ обговорив з Ольгою Анатоліївною останні новини та перебіг пандемії.

- Ольго Анатоліївно, почнемо з вашого останнього посту у Фейсбуці. Ви пишете таке: скоро матимемо можливість детекції антитіл у тих, хто перехворів COVID-19, методом ІФА (імуноферментний аналіз), і це означає – ми зможемо швидко поширити наші терапевтичні можливості для важких хворих плазмою реконвалесцентів...

Чи правильно я розумію, що ті, хто перехворів COVID-19, даватимуть свою кров, і ми зможемо лікувати нових хворих? У всякому разі, так це інтерпретували й українські медіа.

- Та й не тільки це. Крім переливання плазми, про яке усі говорять, методи ІФА (імуноферментний аналіз) відкривають зовсім інші можливості в сфері діагностики. Це високочутливі методи, важливі не лише у гострому періоді, але і для тих, хто переносить захворювання безсимптомно. Адже кількість інфікованих і хворих – це різні речі. І це різні цифри – кількість інфікованих можемо виявити тільки шляхом таких досліджень. До сьогодні у нас була можливість тестувати тільки от такими швидкими методами. Але вони мають зовсім іншу специфічність і чутливість, вони швидше – скринінг для самотестування.

Методи ІФА (імуноферментний аналіз середовища) дозволяють тестувати пацієнтів, які перехворіли і, з моєї точки зору, в майбутньому допоможуть отримати специфічні імуноглобуліни. Адже поки немає ні специфічного лікування, ні профілактики, і поки цього не передбачається. На сьогодні у світі не розробляється жодна формула, яка має специфічну дію конкретно на цей вірус. Він ще вивчається. Імуноглобулін – це вже специфічні антитіла чітко проти цього вірусу.

Звичайно, щодо їх застосування є застереження, але, приміром, у випадку отримання, як варіант, їх можна буде використовувати для профілактики в осередках пандемії, у групах ризику. Щоби люди, якщо занедужають, хворіли неважко.

Безумовно, все, про що ми думаємо і все, що досліджуємо, є експериментальним, адже вірус виник зовсім недавно. Тому страждає і шукає все людство, і уся земна куля отримує досвід і шукає рішення. Але глибокий аналіз можливий лише тоді, коли розшифрують усі можливості вірусу. А він змінюється, і незрозуміло, як вестиме себе далі. Поки прогнозувати складно, тому що навіть найсерйозніші прогнози не справджуються.

- Ваш прогноз, нагадаю, був таким: 80% людей перехворіють неважко, 20% матимуть захворювання середньої тяжкості і дуже важку форму, що потребуватиме госпіталізації.

- Уточню. 80% і навіть більше будуть інфіковані. З них 20 відсотків потребуватимуть госпіталізації, а 5% матимуть потребу в інтенсивній терапії, близько одного відсотка – в інтубації. Але зараз ми стоїмо на тому, щоб не допускати цього, оскільки смертність на апаратах дуже висока. У всьому світі.

- Якщо говорити про динаміку поширення захворювання, Україна справляється з напливом хворих?

- Як на мене, Україна справляється. Наразі зростання пацієнтів – приблизно таке, як ми і очікували. Навантаження на систему охорони здоров'я коливається між помірним та сильним у спеціалізованих інфекційних клініках, і трохи менше – в інших клініках. Поки що ми витримуємо, колапсу немає, слава Богу.

- Але багато телеканалів вустами лікарів повідомляють про занижену в сотні разів офіційну статистику. Наскільки ми можемо довіряти офіційним цифрам?

- Звичайно, хворих більше. Це абсолютний факт. Ми можемо виявляти контакти навколо хворого, але в обмеженій кількості. У нас просто немає ресурсу. Як і де можна виявляти контакти? Країни, які зберегли епідеміологічні служби, виявляють такі контакти активно, це Білорусь, Китай, Росія. У нас служби епіднагляду були найсильнішими в світі, хоч і недешевими. І у згаданих країнах, і у деяких країнах Європи більше тестувань за рахунок того, що вони виявляють більшу кількість контактних осіб. Взагалі, заходи протидії такому захворюванню складні, вірус цей непомітний, такий «сором'язливий», ховається, багато безсимптомних форм, які треба виявляти. Безсимптомні та малосимптомні форми є основним джерелом інфекції. Якщо виявляти контакти, то, звичайно, кількість хворих буде більшою, а кількість смертей – меншою.

- В аптеках з'явилися експрестести вітчизняного виробництва. Ну, от така самодіагностика – вона допомагає хворому і... медицині?

- А чому б і ні? Якщо людина може протестувати себе і у разі позитивного результату зробити високоточний метод – це добре. Сподіваюся, що обговорюваний вище метод ІФА з'явиться у широкому доступі і, пройшовши його, людина вважається такою, що перехворіла. Чудово, що з'явилися тест-системи і для самоконтролю, і для виявлення. Експрессистеми визначають структуру самого збудника, ми ж при більш складній діагностиці визначаємо антитіла. У нас поки немає експрестестів на антиген, хоча є спроби їх створити.

- Скільки треба часу і крові тих, хто перехворів, щоб їх створити?

- Тут усе залежить не від матеріалу. Часу небагато, у нас є виробництво, є науковці, розробники. У нас немає фінансування. У приватних компаній більше можливостей.

- Більш точними вважаються ПЛР-тести, які роблять лише у лабораторіях. Наскільки задовольняється запит на ПЛР-тести у регіонах?

- ПЛР-тести важливі для гострого періоду хвороби, їх роблять у кожному регіоні України, практично скрізь є лабораторії, почали робити багато клінік, у яких є обладнання. Доступ до тестування розширюється. Ті клініки, які госпіталізують таких хворих, тестують усіх тих, кого вважають за потрібне.

- А у нас налагоджений алгоритм госпіталізації? У перші дні складалося враження, що госпіталізують тих, кому, вибачте, вже недовго залишилося?

- Ми ухвалили чимало нормативних документів, в яких прописані показання до госпіталізації. І ці показання набагато ширші, ніж у багатьох країнах Європи, де госпіталізують просто дуже важких хворих. Ми стоїмо на тому, що показань до госпіталізації більше, і якраз розгалужена мережа стаціонарів зараз зіграє позитивну роль. Бо є така річ, як лікарський моніторинг і нам треба втручатися до того, як хворий стане «важким». Це дорого, але це вищий пілотаж, і якщо хворих дуже багато, ми б теж не справлялися.

Але, повертаючись до моніторингу. В інфекційній патології часто лабораторні критерії тяжкості є визначальними. Вони з'являються і змінюються до того, як клінічне погіршення стає помітним. І вже тоді треба втручатися. Зараз ми госпіталізуємо оптимальну кількість пацієнтів. Звичайно, на місцях можуть бути і нюанси, і проколи, все може бути. Але я нагадаю, що ми діємо в зруйнованій системі, де в регіонах не вистачає ні реаніматологів, ні спеціалізованого, ні середнього персоналу. Зараз усі мобілізовані по максимуму.

- Італія викликала на роботу лікарів-пенсіонерів, а що робимо ми - беремо інтернів, перепрофільовуємо інших лікарів?

- Якщо буде потреба, то все це буде. І відкриватимемо додаткові стаціонари, і проводитимемо перепрофіляцію фахівців. Звичайно, ми розглядаємо усі варіанти. Широко тестуватимемо медиків. Але все треба вирішувати в міру надходження проблем.

- Ми всі знаємо, як цей вірус поводиться? Чи всі способи передачі визначені?

- Ми багато чого знаємо, але багато чого і не знаємо. Досі не вщухають дискусії про його збереження у зовнішньому середовищі. Тому вірус ще вивчається.

- Дві найбільш вразливі до вірусу групи: лікарі і священники. Чи виправлені ситуації?

- Про лікарів. Я би злукавила, якби сказала, що лікарі екіпіровані і захищені. Засобів захисту не вистачає в усьому світі. Особливо в регіонах є проблеми. Але проблема виходить за рамки кількості засобів індивідуального захисту. Проблема у тому, щоб обмежити спілкування лікаря: лікарі контактують з пацієнтами, які, виявляється, контактували з носіями COVID і при цьому приховують це. Потрібна, приміром, людині консультація або планова операція і вона, прийшовши до лікаря, просто приховує свої контакти з COVID-хворим, наражаючи у такий спосіб на небезпеку весь персонал.

Ну, а щодо священників... Я була прихильницею того, щоб вживати жорстких заходів обмеження і вважала, що Києво-Печерська лавра має бути закритою за наявної ситуації. Велика скупченість людей — просто неприпустима зараз. Абсолютно.

Розумієте, успіх у боротьбі – це не лише відповідальність уряду і медиків, це відповідальність людей. Це має стати чітким усвідомленням і проблеми, і особистої відповідальності. Але, якщо з відповідальністю не склалося, держава має проявити свою силу.

- Коли пік і друга хвиля епідемії?

- Я так не люблю давати прогнози. Ну, я вважаю, що зі зняттям обмежувальних заходів буде невелике зростання, сподіваюся, що влітку потім буде невеликий спад. Але, знову ж таки, я сподіваюся так, і я бачу, як не справджуються прогнози. Що чекає восени – незрозуміло. І поки незрозуміло, чим закінчиться. Цей збудник може вкоренитися в нашій популяції і поводитися, як сезонний штам. І ми матимемо імунітет. А може і зникнути, як це було з першим SARSом.

Лана Самохвалова, Київ

Фото: Укрінформ, FB