Говоримо з лауреаткою Шевченківської премії Маріанною Кіяновською

Говоримо з лауреаткою Шевченківської премії Маріанною Кіяновською

Подкаст
Укрінформ
"Я себе з цією книжкою почуваю трохи радіоприймачем", - каже гостя про "Бабин Яр. Голосами". 

Бо зазвичай, як більшість людей пише книжку? Спочатку вивчає матеріал, а тоді пише. В автора все було навпаки. І почалось це, за дивном збігом обставин, ще в дитинстві. Як приклад, коли їй було 5 років, виявилося, що дитячим майданчикам, де вона бавилася, був єврейський цвинтар. Бо радянська влада, зруйнувавши кладовище, просто засипала мацеви піском...

Автор хоче прояснити момент, чи є книжка кон’юнктурною: "У Бабиному Яру зі мною там щось відбулося те, що я називаю «підключка».

Маріанна Кіяновська вважає, що книгу написала не вона і навіть не хотіла вказувати авторство на обкладинці.

ПРОСТО СЛУХАЙ:

З КНИЖКИ «БАБИН ЯР. ГОЛОСАМИ»

* * *

я би вмерла на вулиці цій або тій що за рогом

та конвой не дозволить здається проси не проси

у валізі не те щоби речі збиралась в дорогу

як збираються люди в дорогу в останні часи

тільки ключ і листи фотографії брошка і гроші

ну не те щоби гроші всього лише кілька банкнот

ми бредемо по куряві літній немов по пороші

оминаючи вирви тіла і сліди нечистот

увірвалися в дім наказали все цінне узяти

я взяла теплий плед трохи хліба і трохи води

а есесівець крививсь віспаво на вбогість кімнати

що запалася раптом в ніщо як і я назавжди

а тепер я іду назавжди розумію і бачу

всю приреченість нашу крізь світла щільного ясу

я би вмерла на вулиці цій і тому я не плачу

а лишаю валізу на бруці ім’я лиш несу

я рахиля

* * *

в африці акули в африці горили

ми сиділи з юрою і папір курили

він казав що виросте і піде на флот

але ось фашисти й холоди от-от

я у нього кульку попросив скляну

він на мене зиркнув і сказав ай ну

я тобі цієї кульки не віддам

бо нічого доброго не дають жидам

потім ми сварилися й билися авжеж

він щосили врізав я щосили теж

сидимо заюшені нас таки уб’ють

голову і серце заливає лють

як була облава ледве утекли

і зайти додому не було коли

юрі зараз легше юра зараз сам

а у мене вдома мама і адам

мама певно плаче а малий реве

я поранив руку скоро заживе

близько чути постріли потім кілька черг

юра перекинувся дивиться уверх

а у мене рана десь не знаю де

кров тече по майці вдома мама жде

* * *

годувала слиною кота ще не можу щоб кров’ю

йшла лишила відчинені двері щоб вижив щоб втік

заподіяно місту і світу життю і здоров’ю

непоправної шкоди неначе на білому сік

чорних ягід незмивні ці дні ці роки з місяцями

попередня війна хоч страшна була та не така

щось у небі та пеклі либонь помінялось місцями

працювала хірургом мені не здригалась рука

а тепер я не сплю чую постріли крики із ночі

і якісь голоси з-за стіни що насправді глуха

марк пішов на війну я йому подивилася в очі:

я безрукий утиль він сказав не доводь до гріха

ці облави це спосіб померти принаймні для мене

дуже шкода усіх цих людей але в енкаведе

поламали мою праву руку і душу а клени

бездоганно багряні у нас під вікном як ніде

кажуть всіх поженуть в бабин яр а оскільки я ліза

то полізу вперед гарне місце придумали яр

люди наче здуріли пожитки несуть у валізах

смерть це пупсики дар многоцінний я вірю що дар

Приєднуйтесь до наших каналів Telegram, Instagram та YouTube.

Розширений пошукПриховати розширений пошук
За період:
-