“Eurovision 2020”. Тихий жах у чужому гарнірі
Років сім за національним відбором на “Eurovision ….” я не слідкую – нецікавими стали мені самі континентальні пісенні змагання. Чому? Бо це не ПІСЕННИЙ конкурс, а ФОРМАТ телепередачі, який автори ідеї силяться перетворити на європейський… чарт; це притому, що останнє передбачає враховувати ротації в національних ЗМІ та сукупну кількість продажів на всіх звукових носіях.
Отже, від початку “Eurovision ….” – не континентальне бачення стану розвитку національних шоу-бізнесів, а теле-шоп. Хоча продає він не шланги для поливу газонів чи мопеди, а суб’єктивні смаки організаторів, які вважають, що вони знають консолідовані смаки і потреби цілої європейської аудиторії.
Тому одразу підкреслюю: по-перше, усе нижче викладене – мій суб’єктивний погляд на формалізовану картинку. По-друге, це – загальне враження від експортного продукту “Made In Ukraine”, шістьох фіналістів, один із яких незабаром поїде на міжнародну виставку-продаж до Нідерландів представляти мою країну. І, нарешті, по-третє, цього року краще б нам на “Eurovision 2020” не їхати.
Але ж, замахаєте ви руками: – “Журі й телеглядачі кращих із кращих відібрали”! Так, відібрали кращих із кращих – з-посеред… членів журі (50%) і телеглядачів (50%). Тому й відповідальність за виступ національного фіналіста в Роттердамі, сподіваюсь, публічно поділять українське тележурі та вітчизняна телеаудиторія. Оскільки за підсумками національного відбору на “Eurovision 2020” ми відправляємо наші смаки, аби вони 12, 14 і 16 травня 2020 р. в Нідерландах змагалися із телесмаками сорока інших країн світу.
* * *
Перший (за кількістю балів) фіналіст від України, 16 балів: “TVORCHI”.
З екологічною піснею “Bonfire” (“Вогнище”) тернопільський дует мав би шанс, якби не оті кляті “Lighthouse Family” із Ньюкастлу, котрі у 1996-2003 рр. трьома альбомами добряче струснули старушенцію Європу. На відміну від “TVORCHI”, які познайомилися у 2018 р. на вулиці, коли Андрій Гуцуляк підійшов до нігерійця Джеффрі Кенні протестувати… свій рівень англійської, – вокаліст-нігерієць Тунде Баєва (Tunde Baiyewu) й англійський клавішник Пол Такер познайомилися у коледжі, спілкувалися три роки, музично корелювалися, а шикарний дебютний альбом “Ocean Drive” видали тільки у 1996 р. Натомість “TVORCHI” до кінця 2018 р. оприлюднили дебютний альбом “The Parts”.
Тому й маємо дуже сирий (raw) проект. За віжуалом – двійко тернополян у баєвих узбецьких халатах, за музикою – ще необдовбані “Depeche Mode” на першій репетиції, за подачею – спірічуелс на бавовняному полі.
У принципі “TVORCHI” – найсильніший, як на мене, фіналіст від України.
Хоча України, яка змагатиметься у конкурсі національних смаків, в дуеті з Тернополя я так і не почув. Запросто “TVORCHI” могли бути із Великобританії, Швеції чи Польщі, але в такій кондиції ці країни їх точно не делегували б. Спробує Україна. І знаєте із яким меседжем?
- Young is the new law / Give us that new love… Ooh / We’re sitting and waiting / By the bonfire / By the bonfire / By the bonfire / By the bonfire / La la la la la
(Юність – ось новий закон / Дайте нам нову любов... / Ми сидимо і чекаємо / Біля вогнища / Біля вогнища / Біля вогнища / Біля вогнища / Ла-ла-ла-ла.)
Може то реінкарнація групи “Кіно” – “Перемен! Мы ждем перемен”?
А якщо, не приведи Господи, тубільці?
* * *
Другий фіналіст, 14 балів: “KHAYAT”.
Андрій Хайат зі Знам’янки (Кіровоградська область), більш відомий як KHAYAT, власний жанр визначає як фольктроніку. Хлопець закінчив музичну школу за класом акордеону, 12 червня 2018 р. випустив дебютну пісню “Девочка”, наступного року за спеціалізацією “англійська та арабська мова” закінчив Національний педагогічний університет імені М.П.Драгоманова – й пірнув у національний show-biz. У січня 2019 р. на сліпих прослуховування дев’ятого сезону талант-шоу “Голос країни” KHAYAT співав українську народну пісню “В кінці греблі шумлять верби”, у першому прямому ефірі “Голосу країни” – народну пісню “Ой, чий то кінь стоїть”, у півфіналі – пісню “Плакала” гурту “KAZKA”, у першому етапі фіналу – “Весна” гурту “Воплі Відоплясова”, у другому етапі (разом із Тіною Кароль) – “Ніч яка місячна”. За результатами фінального туру він… вибув із проєкту, посівши третє місце.
Про що це свідчить: гнучкий до репертуару та членів журі артист, швидко вчиться правилу публічної улесливості, притаманному українській музичній індустрії, готовий до творчих мутацій, але в який бік рухатися – поки не збагнув. Чому? Ні команди, ні оригінального репертуару, ні власного іміджу. Тим часом, один у поп-музиці – не воїн.
Як наслідок, знову дуже сирий (raw) проект. За віжуалом, конкурсна пісня “Call For Love” (“Поклик любові”) – такий собі штам призабутого “ВАН-ГОГА” із Самбора зразка 1996-1997 р., але з арабськими мотивами, за музикою – Dr. Alban на турецькому базарі (між іншим, хто забув, у групі “ВАН-ГОГ” починав Віктор “Шикидим” Павлік), за подачею – статичний соліст, настільки статистичний, ніби його взуття і справді цвяхами прибите до сцени.
А тут який маємо меседж?
- God is all you’ve got / Let me help you out / You won’t make me stop / Hiding in your heart and call / For love / For love / For love / For love / And call for love
(Бог – це все, що у тебе є. / Дозволь мені допомогти тобі. / Тобі мене не спинити, / Це ховається в твоєму серці й кличе / Любов / Любов / Любов / Любов / І поклик Любові.)
Як на мене, щось тут відгонить телепроповідями на молодіжну аудиторію.
* * *
Нарешті, третій фіналіст, 11 балів: David Axelrod.
Мені не відомо, з яких міркувань (спадок від дідуся?) наприкінці 2018 р. чоловік Олени Мозгової, Володимир Сергійович Ткаченко змінив ім’я та прізвище на Девід Аксельрод. Милозвучніше для європейського вуха? Або: солідніше для американців – за алюзією до могутнього “kingmaker”, знаменитого політтехнолога David Axelrod (1955), головного стратега і найближчого друга Барака Обами, котрий у 2012 р. свого клієнта привів до Білого Дому?
Із романтичною баладою “Horizon” (“Обрій”) у першій трійці фіналістів David Axelrod, як на мене, виглядав з-поміж інших учасників найбільш переконливо, інтеґровано, якщо хочете, в стиль меланхолійних балад. Давалися взнаки: а) сценічний досвід 37-річного вокаліста, б) володіння голосом, в) відповідність музичної форми емоційному змісту пісні. Збудовано все правильно, принаймні – у кресленнях. Адже за фахом Володимир Ткаченко – архітектор.
У чому слабини цього співака? Вік? Ні, попередній чоловік Олени Мозгової – Олександр Пономарьов, виступав на “Eurovision 2003” у 29-річному віці, тоді його пісня “Hasta la vista” (“До побачення”) посіла 14 місце.
Яким бачиться мені David Axelrod зразка 2020? За віжуалом – опасистий Олександр Тищенко сольного періоду, за музикою – George Michael, зацукрований до Demis Roussos, за подачею – Thomas Anders, який милується тим, що його вдома чекають трійко рожевощоких янголяток.
Зрештою, і про третій меседж від фіналіста, найбільш осмислений:
- Spread my wings and made me flying / Tell me baby how to reach you out / There’s so much inside baby / And I can’t no longer hide
(Ти дала мені крила, і тепер я літаю. / Скажи мені, люба, як дістатись до тебе – / Стільки у мене в душі, / що несила більше приховувати).
* * *
Про другу трійку фіналістів. Стисло.
“Проста дівчина з Хмельницького”, проста співачка і проста бандуристка Марина Круть (KRUTЬ). На жаль, простих на “Eurovision” не чекають, лише незрівнянних. Тим часом побутує думка, мовляв, на Євробачення українському артисту варто їхати заради досвіду – аби подивитися, яким є справжня вища ліга шоу-бізнесу, де діє багато професіоналів. Із цим важко погодитися… На мою думку, мила Марина Круть із бандурою просто загубиться на сцені в Роттердамі серед агресивних конкурентів. Це – як у формат телеігор “Голодні ігри” встромити Марусю Чурай.
Етнофолк-група “GO-A” (фронтвумен – Катерина Павленко із Ніжина), на мій погляд, уже готова до чосу теренами фермерських господарств Чернігівщини. Рівень музичного патріотизму не має вимірюватися поблажливим колгоспоцентризмом. Ми – або розуміємо, із чим на європейському ринку маємо справу, або милуємося тим, як доладно ми та сусіди виступаємо в ЖЕКу.
Нарешті – нова зіронька столичних супермаркетів Jerry Heil, про яку мені слабо щось серйозне писати. До речі, ви ніколи не замислювалися, чому про хайпові музичні продукти зазвичай говорять: “Її записи розлітаються як гарячі пиріжки”? Бо істинний продюсер ніколи не розкриє вам рецепт популярного хлібобулочного виробу:
- Вода + згущувач + ароматизатор “Пиріжок”.
Аби зарадити клонуванню українських штампів у сучасній поп-музиці та дикому мавпуванню чужих смаків, пропоную на фінал членам журі, під час спіритичного сеансу, викликати дух Тараса Григоровича – батько може смачно виматюкати членів журі і конкурсантів, а може й ласку виявити, зацитувавши початок поеми “Розрита могила”:
- Світе тихий, краю милий,
Моя Україно,
За що тебе сплюндровано,
За що, мамо, гинеш?
Чи ти рано до схід сонця
Богу не молилась,
Чи ти діточок непевних
Звичаю не вчила?
* * *
“Eurovision 2020” – тихий жах у чужому гарнірі.
Пізно на дзеркало нарікати: журі й телеглядачі кращі з кращих відібрали.
Та відібрали кращі з кращих для кого? Для членів тележурі (50%) і телеглядачів (50%). Тож ми самі винні, кого за підсумками національного відбору на “Eurovision 2020” відправляємо. Саме такі наші музичні смаки, які 12, 14 і 16 травня 2020 р. в Роттердамі змагатимуться зі смаками сорока інших країн світу.
Що робити?
Чесно?
Цього року краще б нам на “Eurovision 2020” не їхати.
Олександр Рудяченко
FB
реклама