Кіновересень: Василь Стус, Джон Рональд Руел Толкін, Ів Сен-Лоран
Вересневий репертуар насичений історіями людей, які приречені Провидінням жити в фатальні для їхніх народів дні і які зуміли якщо не сповна реалізувати свої задатки та прагнення, то, у будь-якому разі, відстояти свої уявлення про Добро і Зло.
З 5 вересня
Заборонений
Вітчизняний кінематограф «патріотичного» спектру зосереджений головне на епосі козацтва, трагічних часах сталінського СРСР і нинішньому протистоянні з путінським режимом. «Заборонений» покликаний нагадати про героїзм і мучеництво тих, хто відстоював свободу народу і права людини в останні десятиліття радянської влади. Будні українських дисидентів розкриваються у фільмі через образ видатного поета Василя Стуса, що поданий у низці флешбеків - відбуваючи строк у колонії, Стус згадує про своє життя, наповнене не лише творчістю, але й ідейними і моральними пошуками, які привели його до відкритого протистояння з режимом.
Створення картини було затьмарено скандалом, пов'язаним із зникненням сцен, які розкривають злочинну поведінку Віктора Медведчука як адвоката Стуса - як передавали, це сталося під прямим тиском одіозного політика. Під впливом громадськості та керівників Держкіно сцени були зняті, проте це не дуже змінює враження, що державні кошти (які забезпечили половину бюджету стрічки) на створення біографії одного з головних поетів української літератури та одного з найбільш стійких активістів вітчизняної історії минулого століття отримали люди, позбавлені будь-якої громадянської відповідальності.
На жаль, художня обдарованість творців також не зовсім очевидна - автори драматургічної основи стрічки, телесценаристи Сергій Дзюба та Артемій Кірсанов, у кіно відомі лише малоуспішним «Позивний Бандерас» Зази Буадзе, постановник Роман Бровко, дебютант у повному метрі, раніше ставив розважальні телепрограми і непоказні короткометражні фільми на кшталт пам'ятної завсідникам вітчизняних фестивалів комедії «18+».
Моя бабуся з Марса
Документальний фільм білоруського режисера Олександра Міхалковіча, знятий за підтримки Держкіно, був вельми доброзичливо сприйнятий критикою і завсідниками кількох фестивалів документалістики (включно з таким важливим кінофестивалем у Йиглаві), проте широку популярність отримав завдяки забороні на показ: відібраний на конкурс мінського МКФ «Листапад», він був знятий під тиском влади, що зі свого боку спровокувало протести кількох білоруських кінематографістів і членів Журі кінопреси.
Неприйнятний для представників режиму Лукашенка фільм розповідає про 80-річну бабусю режисера Зіну, яка живе в Євпаторії. Вона поступово віддаляється від звичного оточення, від сусідів і подруг, висловлюючи неприйняття російської окупації Криму. І коли на день народження Зіни з'їжджаються родичі з Росії, Білорусі та України, довгоочікувана зустріч також виявляється далекою від належного родинного єднання або хоча б взаєморозуміння. Міхалковіч, який сам виступає одним із персонажів фільму, показує взаємини усередині власної сім'ї, через які пройшли соціально-політичні катаклізми останніх років, досліджуючи нашу здатність переборювати ідеологічні протиріччя, ставитися з терпінням до віри близьких людей в пропагандистську брехню.
Світло мого життя / Light of My Life
Другий досвід у режисурі популярного актора Кейсі Аффлека (який також виступив автором сценарію та виконавцем головної ролі) є своєрідною варіацією теми кінця світу. Фільм розповідає про світ, занурений в очікування близького кінця людства після того, як жахливий мор винищив усіх представниць прекрасної статі. Втім, одну дівчинку жорстока хвороба все ж пощадила - і її батько, одягаючи її в чоловічий одяг, мандрує разом із нею безлюдними стежками і ночує в покинутих будинках, прагне захистити її в апокаліптичному просторі, чиї мешканці приречено тужать за жінками і продовженням роду.
Фільм, показаний на Берлінському МКФ, був добре сприйнятий критиками, які визнали його оригінальним відображенням у науково-фантастичному жанрі вічної проблематики взаємин батьків і дітей.
Найвеличніший кутюр'є / Celebration
На українські екрани виходить документальний фільм про Ів Сен-Лорана, про життя і творчість якого не так давно були зняті дві ігрові картини (відзначимо чудову драму Бертрана Бонелло «Святий Лоран»). Постановник «Найвеличнішого кутюр'є» Олів'є Мейру зумів опинитися зі своєю камерою в особистих апартаментах Сен-Лорана і в примірочних його дому моди, спостерігаючи і фіксуючи те, що відбувається, за його словами, з тією ж безпристрасністю та емоційною відстороненістю, з якими знімають фільми про диких тварин. Фільм був завершений ще у 2007-му році, однак його вихід у прокат зустрів шалений опір з боку П'єра Берже, партнера Сен-Лорана, який дійшов до судових розглядів, тому побачив екрани лише через десятиліття.
Судячи з відгуків, фільм показує закулісся дому моди в доволі непривабливому світлі, зайвий раз підтверджуючи, якими ілюзорними є уявлення, ніби талант великого художника передбачає душевну чуйність, ніби естетика невід'ємна від етики.
З 12 вересня
Толкін / Tolkien
Фільм відомого фінського режисера Доме Карукоскі (в різних програмах українських фестивалів демонструвалися його картини «Герої полярного кола» і «Маннергейм») присвячений початку добрих справ одного з найбільш прославлених письменників минулого століття.
Творець Середзем'я і суміжних земель постає юнаком, який поєднує багату фантазію зі стійкою моральною дисципліною, ревну прихильність католицизму - з лінгвістичною обдарованістю, що дозволяє йому не тільки з легкістю вивчати мови, які вийшли з ужитку приблизно тисячоліття тому, але і створювати нові. В його філологічні студії і взаємини з прекрасною англіканкою Едіт Мері Бретт вторгається Перша світова війна, яка дозволила молодому письменникові краще познайомитися з людською природою та світоустроєм.
З 19 вересня
Фокстер і Макс
Анатолій Матешко, відомий головне телевізійним серіалом «День народження буржуя» та шкільним мюзиклом «Сурмач», виступив постановником фільму про 12-річного Макса, який гостро переживає почуття самотності, якого він позбавляється у дуже незвичний спосіб. Знайшовши викинутий кимось балончик з фарбою, він малює на стіні собаку - який, оживши, виявляється не тільки доброзичливим, але й має надприродні здібності. Вміння диво-пса стають у пригоді, коли за героями починає полювати якийсь злодій, що дізнався про загадковий балончик і вирішив роздобути його для недобрих цілей.
Фільм став другим зверненням вітчизняних кінематографістів до жанру сімейної фантастики після малоуспішного «Бобота» Максима Ксьонди.
Олександр Гусєв. Київ.
