Віра Фарміга: Мені б у небо

Уперше Віра Фарміга звернула на себе мою увагу, виконавши роль Рузи Венклавської (Ruza Wenclawska) в картині “Ангели із залізними зубами” (“Iron Jawed Angels”; 2004) німецького кінорежисера Каті фон Гарньє (Katja von Garnier; 1966). З-поміж інших зухвалих активісток Руза організовувала рух на захист виборчих прав жінок. Ризикуючи власними життями, ангели із залізними зубами вигризали оте – тепер: таке природне – право голосу американок.

Стрічка виявила повчальний, але тривожний погляд в історію США. Потім на деякий час акторка випала з поля зору, але потужно повернулася із картиною “Відступники” (“The Departed”; 2006) Мартіна Скорсезе. Саме тоді, майже випадково, я й довідався, що кінодіва Віра Фарміга має українське коріння.

Варто вам лишень зиркнути на знімки, ви також пригадаєте оту самобутню красуню із незвичайно блакитними, наче у сіамської кішки, очима та залізним характером. Чи такі ангели руху до власної гідності мають філософію ремесла? Ясна річ.

- Коли ти вибираєш роль, важливим фактором, як на мене, є співчуття тому персонажеві, в якого ти вселяєшся. Актора має розпалювати бажання зрозуміти героя. Або – навпаки. Або – бодай, має виникнути бажання в якомусь сенсі захистити ту живу людину. Принаймні у мене завжди так. Але у випадку із фільмом “Дитя пітьми” (“Orphan”; 2009) іспанського режисера Жауме Кольєт-Серра (Jaume Collet-Serra; 1974) мені сподобалася сама історія, сюжетний твіст, над яким я раніше не замислювалася. Я справді вважаю, що акторові вкрай важко втиснути себе в один жанр, в якому ти граєш і повністю викладаєшся в емоційному плані.

*   *   *

Так лунають слова зрілої майстрині, досвідченої жінки. Так проступають реалії самого життя, яке редагує все на світі, рахуючи й голлівудську кінодійсність.

Для початку – ось така історія із жіночої долі Віри Фарміги. За сценарієм картини “Дитя пітьми”, вагітна Кейт Коулмен (героїня Віри Фарміги) має народити. Але до роботи над стрічкою актриса ще… не зазнала щастя породіллі, навіть на жодних пологах вона не була присутня.

Готуючись до ролі, Віра переглянула все, що можна було переглянути, рахуючи й сайти для молодих матерів, котрі знаходяться при надії. Їй слово:

- Хоч як дивно, та після зйомок я народжувала не на знімальному майданчику, а в дійсності. Тому що пологи у стрічці були зафільмовані набагато раніше, моя свекруха підлестила: мовляв, ось, голубко, характерний приклад того, як життя наслідує мистецтво.

*   *   *

На жаль, від цього соціолого-антропологічного погляду на картинку, нас, українців, – а разом із нами, українцями, й Віру Фармігу – іншим народам не збагнути. Власне, а що таке архетип народів: звідки він береться, як діє та на що впливає?

Слідування архетипам власного етносу є провідна передумова успішного розвитку твого народу взагалі й твоєї людської вдачі, рахуючи й мистецькі талани, зокрема. Не городитиму власний город, а процитую освіченого фахівця. У своїй фундаментальній праці “Психологія народів і мас” (1895) знаменитий французький психолог, соціолог, антрополог та історик Густав Лебон (Gustave Le Bon; 1841-1931) виклав геть важливі думки:

- Не тільки живі, але й мертві відіграють значущу роль у сучасному житті будь-якого народу. Вони – творці його моралі і несвідомі рушії його поведінки. Життя будь-якого народу і всі прояви його цивілізації складають просте відображення його душі, спостережувані знаки невидимого, але дуже реального процесу… Ні випадок, ні зовнішні обставини, ні особливо політичні інституції не відіграють вирішальної ролі в історії народу.

- Глибокі відмінності, що існують між психічним складом представників різних народів, призводять до того, що вони діють, думають та відчувають абсолютно по-різному. З цього й випливає, що між ними існують розбіжності з усіх питань, які народам доводиться спільно вирішувати. Значна кількість воєн у світовій історії зумовлена цими протиріччями – завойовницькими і релігійними; династичні війни завжди мають расовий характер.

- Набуття міцно ствердженої колективної душі є апогеєм величі народу. Розпад тієї душі завжди позначає добу занепаду. Втручання іноземних елементів складає один із найбільших надійних засобів досягнення такого розпаду… Народи потребують століть, аби набути певного психічного складу, і вони іноді його гублять у дуже стислий період. Дорога, що піднімає народи на вищий щабель цивілізації, завжди довга, а путь, що супроводжує їх деградацію, виявляється дуже коротким.

Власними словами: наші предки не лише з-поміж зірок на нас постійно дивляться, а й у нас самих, нашими вчинками озиваються.

*   *   *

Американська кіноактриса і режисер українського походження, номінантка на премію “Оскар” (2010) за роль у фільмі “Мені б у небо” (“Up In The Air”) Віра-Анна Фарміга (Vera Ann Farmiga) народилася 6 серпня 1973 р. у м.Кліфтон, округ Пассеїк, штат Нью-Джерсі. Сьогодні, коли їй минає лише 43 роки, фільмографія ангела руху до власної гідності впевнено наближається до першої півсотні картин.

І, повірте, вона не народилася із золотою ложкою в роті, а була другою із семи дітей в родині українських іммігрантів – комп’ютерного інженера, системного адміністратора, Михайла Фарміги та шкільної вчительки молодших класів Любові Фарміги, котрі в пошуках кращої долі перебралися за океан. Кажучи про родину, зазначу, що сім’я завжди була досить забезпеченою і дружною. Працьовитий батько здолав у США всі кар’єрні сходинки, поки не став програмістом-аналітиком найвищої кваліфікації.

До шести років Віра-Анна Фарміга навіть… не розмовляла англійською мовою; будь-яка діаспора живе за власними патріархальними законами. Повірте, не те, що діти, – деякі дорослі тітки та бабусі на Брайтон-Біч десятиріччями спілкуються виключно російською мовою та ще й дивуються, чого це їх тупоголові янкі не розуміють.

У родині Фармігів та на закутку їхньої закритої комуни спілкування між співплемінниками велося українською мовою, якою актриса й досі володіє досконало. Із мовою дочці від батьків передалися й інші національні чесноти. Зокрема свідомості українця притаманний не тверезий розрахунок, не диктат розуму, а якась дохристиянська і, тільки згодом, християнська мораль, де серце, розум і свідомість є характерними ознаками глибини нашої душі.

Український архетип із його “філософією серця” розкрили знані особистості:

- мікросвіт, вираження внутрішньої людини, що втілює Бога (Григорій Сковорода);
- шлях до ідеалу та гармонії з природою (Тарас Шевченко);
- мати – символ космічного і земного життя (Іван Франко);
- передчуття перспектив позитивного завершення історії (Леся Українка);
- безвідмовний орган надії, передчуття, провидіння (Пантелеймон Куліш);
- ключ до “господарства душі”, її мандрів у вічність, сферу добра і краси (Микола Гоголь);
- принцип індивідуальності та джерело людяності (Памфіл Юркевич);
- люд добрий, лагідний, вмілий біля родючої землі (Анатоль Кульчицький).

*   *   *

Початкову освіту дівча отримало в українській католицькій школі у м. Ньюарку, Нью-Джерсі, яку Віра закінчила в 1991 р. Затим батьки віддали старшу дочку до звичайної американської школи. Ось де тоді все й почалося: одна справа виховуватися за моральними чеснотами діаспори, інша – за мультикультурними традиціями Сполучених Штатів, збудованих на емігрантах усіх мастей. Одразу далася взнаки українська ментальність: сердечна сентиментальність, занижена самооцінка, патріархальна замкненість, природна ввічливість, духовна наївність.

Навчаючись у школі, Віра Фарміга українському архетипу не зраджувала. Вона залишалася не тільки активною вихованкою “Пласту”, а й захопилася українськими народними танцями. На пістрявий світ американської демократії завжди накладаються й індивідуальні риси. Зокрема змалку сором’язлива Віра уклала собі в голову, що до дітей, які носять окуляри, оточення ставиться… поважніше. Аби в сім'ї та на закутку на дівчину звертали більше уваги, вона стала носити чужі окуляри і несказанно зраділа, коли зір таки справді… зіпсувався.

Продовжуючи гартувати характер, в американській середній школі (middle school; це, як правило, 6-8 класи) несміливиця записалась у секцію з… футболу. Природно, що дівча в окулярах на тренування виводили в складі команди, але на товариські матчі… садили на лаву запасних.

Отож Віра Фарміга кинула триклятий спорт триклятих мужиків та записалась у… драмгурток. Далі гартувати силу волі допомагала сцена. Вкрай короткозора дівчинка, Віра на очах змінилася: із радістю змінила вона окуляри на контактні лінзи.

…Всю історію України-Руси йшла боротьба людини з агресивним кочовим степом, що простирався від Монголії до гір Кавказу. Українці стали прикладом рідкісної в історії людства перемоги осідлої цивілізації над тиском дикого степу, що відбилось на національній самосвідомості.

Потужний материнський початок, індивідуалізм, дух лицарства, вільної самодостатньої особистості, потреба вижити в умовах прикордонної цивілізації, що протистоїть варварству степових набігів, відбилась на історії розвитку княжих дружин, козацькій вольниці, мандрівних дяків, чумаків, індивідуальній ініціативі містян, яка оформилась у розвиток Маґдебурзького права та цехових традицій.

*   *   *

Змінити окуляри на контактні лінзи – то для Віри Фарміги була не юнацька забаганка. Аби грати не лише характерні ролі, довелося подбати про сучасний, динамічний стиль, не обтяжений зайвими деталями.

Одного дня дівчина-підліток відкрила для себе танцювальний гурток. Справи із бурхливими оплесками пішли набагато краще. Здібна дівчинка потрапила в український народний ансамбль “Сизокрилий”, у складі якого, як солістка, об'їздила всю Америку, однак, згодом вона вирішила залишити хореографію, бо танці почали перетворюватися… на професію.

Та юначі захоплення залишають у наших душах не лише теплі спомини, а й дивовижні вміння. Коли Віра Фарміга вже перетворилася на знаменитість та зробила лазерну корекцію очей, відмовившись навіть від контактних лінз, її на вечірню розмову запросив відомий на весь світ телеведучий Девід Леттерман (1947).

У квітні 2014 р. на “Late Show With David Letterman” українка Віра Фарміга довела – по-перше, вона має яскраву громадянську позицію:

- Мені не подобається те, що відбувається в Україні. Я не вірю в ті історії, що усе це – задля миру, задля суспільства. Там озброєні солдати, які, фактично, відбирають землю. І це не нормально.

По-друге, Віра Фарміга засвідчила: вона володіє народним гумором.

Відповідаючи на репліку Девіда Леттермена про те, що Путін украв у російського народу 70 мільярдів доларів, акторка висловилася дотепно:

- В українській мові є багато приказок, зокрема, "Не рухай гімно – не буде смердіти". Путін повністю контролює український бізнес.

А потім на практиці Віра Фарміга засвідчила, що вона таки професійно займалася українськими народними танцями та й досі не забула ті вміння. У прямому ефірі на телеканалі “CBS” кінодіва дала лиха закаблукам під запальну фолк-мелодію, адже не один рік вона виступала в ансамблі народного танцю при Українському співтоваристві Нью-Джерсі.

*   *   *

За юності Віра мріяла стати звичайним окулістом, потім – науковцем-офтальмологом, але раптом вступила на акторські курси при університеті м.Сіракуз (Syracuse University), штат Нью-Йорк, і це змінило її погляд на подальше життя. Престижний коледж вона закінчила у 1995 р. й відтоді на шиї у батьків не сиділа.

У 1996 р. дівчина дебютувала на Бродвеї, спочатку, щоправда, – працювала сумлінною дублеркою. Першою виставою виявилася “Taking Sides” (“Думки сторін”) британця Рональда Харвуда, де вона грала другорядну роль. Із часом Віра Фарміга виконувала центральні ролі у класичних п'єсах: “The Tempest” (“Буря”) і “Hamlet” (“Гамлет”) по Уїльяму Шекспіру, “The Glass Menagerie” (“Скляний звіринець”) Теннессі Уїльямса.

На знімальному майданчику пригодницького фентезі-серіалу “Ревіння” (“Roar”) режисера Крістофера Кейна, зіркою якого був австралійський красунчик Хіт Леджер (Heath Ledger; 1979), американська актриса українського походження (Caitlin) познайомилася з французьким актором та сценаристом, парижанином Себастьяном Роше (Sebastian Roché; 1964). Того ж таки 1997 р. вони побралися на Багамах і вісім років прожили в шлюбі. Утім, двом левам в одній родині важко ужитися. Пара розлучилася у 2005 р.

*   *   *

На великому екрані Віра Фарміга дебютувала у 1998 р., знявшись у фільмі “Повернення в Рай” (“Return To Paradise”) режисера Джозефа Рубіна; на наших теренах стрічка чомусь демонструвалася під назвою… “Форс-мажор”. Наприкінці 1990-х рр. актриса почала частіше з’являтися на теле- чи кіноекрані. Віра спромоглася знятись у кількох блокбастерах: “Осінь в Нью-Йорку” (“Autumn In New York”; 2000), “Маньчжурський кандидат” (“The Manchurian Candidate”; 2004), “Біжи не озираючись” (“Running Scared”; 2006) і “Відступники” (“The Departed”; 2006), “Хлопчик у смугастій піжамі” (“The Boy In The Striped Pyjamas”; 2008).

За сімнадцять років яскравої кінокар’єри у Віри Фарміги з’явилися гарні ритуали. Зокрема, гонориста українка не бігає на різні там дурні кастинги. Натомість вона професійно, із світлом, звуком, гримом та у відповідному добі костюмі, знімає мініфільм за власної участі; змонтована стрічка надсилається кастинг-менеджеру. Якщо все зроблено грамотно, а не наскоком, запитань не виникає. Уявляєте, – це нахабство, навіть для суперзірок Голлівуду.

Але саме в такий спосіб 2005 р. Віра Фарміга отримала роль у “Відступниках” геніального Мартіна Скорсезе (Martin Scorsese; 1942), де її партнерами на знімальному майданчику стала чоловіча кіноплеяда: Джек Ніколсон, Леонардо ДіКапріо, Метт Деймон, Марк Уолберг, Мартін Шин, Алек Болдвін. До речі, картина заслужено отримала “Оскар” за “кращу режисуру”.

Далі – ще й не таке! Як більшість її колег по Голлівуду, на смітник ощадлива актриса не викидає сценарії, від яких у силу різних обставин вона відмовилася. Нащо ж добру пропадати? Грубі зшитки хазяйка діловито… спалює, а попіл використовує, як добриво, аби плекати свій фруктовий сад. Ніхто із сусідів, як це діялося б в Україні, не галасує. Бо ж будинок Віри Фарміги стоїть у нью-йоркському передмісті Ulster County, названому так на честь ірландської провінції Ольстер. Тож його ґаздині доводиться самостійно піклуватися про утилізацію сміття, а тому – частина непотребу із розумом знищується у вогні.

*   *   *

У січні 2004 р. Віра Фарміга отримала першу кінопремію: у номінації “краща актриса” вона за картину “До останньої риси” (“Down To The Bone”; 2004) отримала статуетку від журі XXII фестивалю незалежного кіно “Sundance Film Festival”, заснованого ще в 1981 р. актором Робертом Редфордом (Robert Redford; 1936) та групою друзів-однодумців. Того року, між іншим, за 11 днів показів демонструвалося 688 фільмів.

Українкам відомі деякі матримоніальні хитрощі: отак раз-два – і ти вже незчувся, як опинився в торбі з маргарином.

Знаєте, як Віра Фарміга прибрала до рук другого чоловіка? Ні?

Розказую. Бувалого у бувальцях рокера, колишнього клавішника та продюсера індастріал-металл-групи “Deadsy” з Каліфорнії Ренна Хоукі (Renn McDonnell Hawkey; 1974), відомого під сценічним ім’ям Dr.Nner, актриса підкорила, одного дня запросивши додому. Ні, не пропустити склянку, а скуштувати українського борщу власного приготування. Рецепт тієї страви вона успадкувала від любої бабуні. Коли доктор Ннер попросив добавки та виїв усе дочиста, Віра збагнула:

- Оцей буде мій! – І не помилилася.

На приватній церемонії 13 вересня 2008 р. вона пішла заміж удруге. Чолов’яга покинув кентуватися з Фредом Дарстом (William Frederick “Fred” Durst; 1970), фронтменом “Limp Bizkit” та перекваліфікувався на… американського кінопродюсера та добропорядного актора Ренна Хоукі. Від оновленого, другого чоловіка Віра привела двох діток – сина Фінна Хоукі (Fynn McDonnell Hawkey; 15.01.2009) й доньку Гітту Любов Хоукі (Gytta Lubov Hawkey; 04.11.2010).

От що животворяща сила українського борщу робить!

*   *   *

Зігравши Алекс Горан у фільмі “Мені б у небо” (2009) режисера Джейсона Райтмана, Віра Фарміга була номінована на кілька кінопремій, рахуючи й “Оскар” у категорії “Краща жіноча роль другого плану”. Життя ж, воно непередбачуване – і завжди викидає коники. Про те, що вона вагітна другою дитиною, Віра Фарміга довідалася буквально за два дні до першої у своєму житті церемонії вручення “Оскара”.

Тож не лише від фахового визнання – роль Алекс Горан у картині “Мені б у небо” – українці просто хотілося літати від щастя. Якось природно другим ім’ям новонародженої дочки стало зрозуміле кожному українцеві слово – Любов. Божилась в одному інтерв’ю американська акторка, що так вона учинила на честь матері – вчительки молодших класів Любові Фарміги.

У 2011 р. авторка спробувала себе в ролі кінорежисера, зробивши драму “Небо і земля” (“Higher Ground”) із бюджетом у $2 млн. На що для рідні ладен Українець? Віра Фарміга наполягла, аби її молодша сестра Таїсса Фарміга (Taissa Farmiga; 1994) залишила, хоча й успішні, але телесеріали (“American Horror Story”, “Американська історія жахів”; 2011-2014), і – розпочала кінокар’єру.

На правах граючого тренера, старшої сестри та ще й режисера, Віра дала родичці роль у своєму режисерському дебюті “Небо і земля”. Хоча різниця у віці між дівчатами складає 20 років, але годі шукати бодай натяк на зверхність чи гордовитість. В одному з інтерв’ю Віра Фарміга зізналася:

- Таїсса – то людина, яку я залюбки беру із собою. І байдуже, що слід зробити: вибрати плаття для церемонії вручення “"Оскара” чи з'їсти по бургеру із колою. Попри різницю у віці, Таїсса – одна з найкращих моїх подруг у цілому світі.

У 2013 р. Віру Фармігу номінували на премію “Еммі” за кращу жіночу роль у драматичному телесеріалі за роль Норми Бейтс у телесеріалі “Мотель Бейтсів” (“Bates Motel”; 2013-2015). Природна блондинка із блакитними очима Віра Фарміга (170 см, 60 кг) регулярно радує шанувальників кіно своїми чудовими ролями. Серед її пізніх робіт вирізняються відомі кінохіти: “Вихідний код” (“Source Code”; 2011), “Код доступу Кейптаун” (“Safe House”; 2012), “Міддлтон” (“At Middleton”; 2013) , “Ближче до Місяця” (“Closer To The Moon”; 2014), “Суддя” (“The Judge”; 2014).

*   *   *

Чи є у неї забобони? Аякже! Власне, чи мислима будь-яка українка без патріархальних повір’їв? Не виняток і Віра Фарміга, котра, попри зірковий статус, страхається грати провідні ролі у картинах.

- Ха-ха-ха-ха! – перечитайте, хоч у моєму дописі, перелічені назви стрічок та імена режисерів – і ви реготатимете разом зі мною.

Що може її відштовхнути від украй звабливої пропозиції, яка надійшла від знаного продюсера? Родина. Зорі стали так, що з усього небесного кордебалету випливало: Віра Фарміга зніметься в режисерській роботі “МИ. Віримо в любов” (“W.E.”; 2011) Мадонни. Та у стрічці зі слоганом “Найкрасивіша історія XX століття” попрацювати не довелося. Зіграти дружину, заради якої зрікся від британського престолу Едуард VIII, акторці завадила… вагітність.

Ні, хибне формулювання. Українка не виконала роль знаменитої американки Уолліс Сімпсон (її виліпила акторка Андреа Райзборо), бо Віра Фарміга вирішила, що їй все-таки ліпше виконати роль матері й без ускладнень привести на світ справжню Любов – донечку Гітту Любов Хоукі. А проект був насправді шикарним. Тільки для головної героїні, Уоллі Сімпсон було створено гардероб на 80 костюмів, більшість нарядів виготовили найпрестижніші будинки мод Західної Європи, а ювелірну колекцію забезпечила знаменита фірма “Cartier”.

Та для неї, як засвідчило саме життя, важливіше інше кіно. У грудні 2014 р., під час Євромайдану, американська акторка з українським корінням записала відеозвернення до співплемінників, висловивши солідарність із протестантами у Києві.

Ось нагадаю деякі уривки:

- Як американка, що пишається своїм українським спадком, я хочу виявити свою солідарність з українським народом.

- Окремо хочу висловити глибоке занепокоєння у зв’язку з останніми подіями в Україні та із застосуванням сили проти мирного протесту. Ці мужні громадяни – діти, онуки, студенти, духовенство – продовжують стояти, одну ніч за іншою, на лютому холоді, сповнені рішучості жити у вільній країні, у справжній демократії.

- Мої дорогі співвітчизники, хочу, аби ви знали: я – поруч із вами. Я підтримую боротьбу українців за свободу самовизначення гідності. Ті з нас, хто є від вільного світу, не повинні стояти мовчки осторонь.

Невдовзі американську акторку з українським корінням підтримали колеги – Джордж Клуні, Арнольд Шварценеґґер, Девід Духовний та Міла Йовович, музичний продюсер і аранжувальник Куїнсі Джонс, навіть співак Клаус Майне зі “The Scorpions”.

*   *   *

Останні п’ять років актриса живе на два будинки. Раз у раз Віра Фарміга по-крейсерськи курсує між будинком батьків у штаті Нью-Джерсі та своїм маєтком у Лос-Анджелесі, де вона, подейкують, за українською підприємливістю розводить ангорських кіз. Нащо це їй, запитаєте?

Господиня в ранзі кінодіви в'яже теплі речі із вовни власних кізочок. Ні, не на продаж, а для рідні та близьких друзів, що здавна особливо цінувалося в сімейному колі українців. Спочатку, між іншим, Віра тримала невеличку отару вівців, але акторці набридло особисто пасти свійських тварин. Отож на обійсті з’явилися менш вередливі ангорські кози.

Тепер ви розумієте, чому на знімальний майданчик актриса бере з собою… веретено: якась затримка у кіновиробництві – й вона знає, чим наповнити дозвілля.

Американська актриса українського походження цурається типового для голлівудських кінозірок способу життя. Зокрема, слов’янка вважає за краще особисто вести власне господарство з чоловіком і двома дітьми, і не перекладати щастя спілкування разом із хатніми справами на домашніх робітниць та кухарів.

Кажете, складно? Та погляньте, за такого українського архетипу в дії Віра Фарміга ще й встигає зніматись у двох-трьох комерційно успішних стрічках на рік.

*   *   *

Слушну думку 5 квітня 2014 р. висловив інший американський актор із українським корінням Девід Духовни (David Duchovny; 1966):

- I grew up thinking, I was Russian, only to find recently, that I’ve been Ukrainian all along. Never too late to change. (Я виріс, вважаючи, що я – росіянин, аби несподівано дізнатися, що я завжди залишався українцем. Ніколи не пізно змінюватися).

*   *   *

Під тим кутом зору перечитайте роздуми Густава Лебона (Gustave Le Bon; 1841-1931):

- Не тільки живі, але й мертві відіграють значущу роль в сучасному житті будь-якого народу. Вони – творці його моралі і несвідомі рушії його поведінки. Життя будь-якого народу і всі прояви його цивілізації складають просте відображення його душі, спостережувані знаки невидимого, але дуже реального процесу… Ні випадок, ні зовнішні обставини, ні особливо політичні інституції не відіграють вирішальної ролі в історії народу.

- Глибокі відмінності, що існують між психічним складом представників різних народів, призводять до того, що вони діють, думають та відчувають абсолютно по-різному. З цього й випливає, що між ними існують розбіжності з усіх питань, які народам доводиться спільно вирішувати. Значна кількість воєн у світовій історії зумовлена цими протиріччями – завойовницькими і релігійними; династичні війни завжди мають расовий характер.

- Набуття міцно ствердженої колективної душі є апогеєм величі народу. Розпад тієї душі завжди позначає добу занепаду. Втручання іноземних елементів складає один із найбільших надійних засобів досягнення такого розпаду…. Народи потребують століть, аби набути певного психічного складу, і вони іноді його гублять у дуже стислий період. Дорога, що піднімає народи на вищий щабель цивілізації, завжди довга, а путь, що супроводжує їх деградацію, виявляється дуже коротким.

*   *   *

Нині творча кар’єра актриси перебуває у розквіті: вона – затребувана виконавиця. Зокрема торік Віра Фарміга (загадкова жінка) разом із Ліамом Нісоном знялася в екшн-трилері “Пасажир” (“The Commuter”) американського режисера каталонського походження Жауме Кольет-Серра, що пішов широким екраном у січні 2018 р.; бюджет $40 млн, бокс-офіс – $120 млн. Того ж року вона в образі політика з’явилась у британському науково-фантастичному телесеріалі продакшн-компанії “Amazon” – антології “Електричні сни” (“Electric Dreams”), заснованої на романах американського письменника-фантаста Філіпа Діка. Потім Віра Фарміга втілила образ Лаури Джаконі у комедійній драмі “Кордони” (“Boundaries”) Шани Фест, прем'єра якого відбулась у березні 2018 р.; бюджет $40 млн, бокс-офіс – $120 млн.

Того ж року актриса перевтілилась у лідера неонацистської групи Шерінґ Крейґер, виведеної у расовій драмі “Шкіра” (“Skin”) ізраїльського режисера Ґая Наттіва; його прем’єра торік відбулася на Міжнародному кінофестивалі в Торонто. Окрім іншого, у 2018 р. Віра Фарміга з’явилася в образі Олети “Лі” Харт у біографічній драмі “Як не стати президентом ” (“The Front Runner”) режисера Джейсона Райтмана, заснованої на бестселері “Уся правда: Тижні життя політика злиті в таблоїд” (“All Тhe Truth Is Out: The Week Politics Went Tabloid”; 2014) Метта Баї.

Навіть цього року кіномани встигли побачити американську актрису українського походження у трьох стрічках. У березні 2019 р. вона знялася в ролі Джейн Доу та разом із Джоном Гудменом прикрасила науково-фантастичний трилер “Битва за Землю” (“Captive State”) Руперта Уайатта. У травні цього року вона оживила образ доктора Емми Рассел у третій частині кінофраншизи мегаекшна “Годзилла 2: Король монстрів” (“Godzilla: King Оf Еhe Monsters”) режисера Майкла Доґерті; бюджет $170 млн, бокс-офіс – $400 млн.

Також у травні 2019 р. Віра Фарміга зіграла прокурора Елізабет Ледерер у міні-серіалі “Netflix”, кримінальній драмі “Коли вони нас побачать. Сезон 1” (“When They See Us”) Ави Дуверней, що ґрунтується на історії п'ятьох підлітків, афроамериканців і мексиканців із Ґарлема, засуджених до тюремних термінів за жорстоке зґвалтування білої дівчини, якого вони не скоювали. За виставу у міні-серіалі акторку номінували на премію “Еммі” в номінації “Відома актриса у ролі другого плану в міні-серіалі або фільмі”.

*   *   *

Кажуть, вона, як для сучасної акторки, зірки Голлівуду – занадто категорична.

Але й досі Віра Фарміга просто спалює надіслані їй сценарії, які їй… не підходять. Працює вона багато і невпинно, ролі добирає ретельно і переконує:

- Єдине, що в кінематографі для мене справді має значення, – мій персонаж. Люблю грати жінок із загадкою – розумних, глибоких, нехай навіть дивакуватих. На щастя, тепер подібні ролі мені пропонують досить часто. Так що цікаві сценарії самі мене знаходять, а нецікаві – так, я спалюю.

Що тут ще додати? Українка.

Олександр Рудяченко

Перше фото: кадр з фільму “Мені б у небо”