Український журавель у німецькому небі... Роберт Лісовський
Виконаний у кольорах національного прапора України жовто-синій логотип німецької авіакомпанії «Люфтганза» нагадує стилізоване зображення сакрального для українців птаха журавля. Однак лише цією асоціацією спорідненість знаного на всіх континентах Землі символу із нашою Вітчизною не вичерпується. Адже багато хто стверджує, що творець, точніше, автор істотного перетворення логотипу, який уже існував до того, — наш земляк Роберт Лісовський.
За офіційною версією, товарний знак «Люфтганзи» веде початок від створеного 1918 року німецьким графіком Отто Фірле фірмового логотипа авіакомпанії Deutsche Luft-Reederei, яка 1926-го об’єдналася з Junkers Luftverkehr, утворивши «Люфтганзу». У її логотипі використано елементи обох компаній-засновників, але чи проводили для цього якийсь творчий конкурс і хто став у ньому переможцем, достовірних даних нібито немає.
Дивуватися цьому не доводиться, бо за часів нацистського Третього рейху ганьбою для «арійців» стало б визнання, що логотип головної німецької авіакомпанії створив українець, яким вважав себе Роберт Лісовський. Однак навіть те, що нині у «Люфтганзі» не можуть ні підтвердити, ні спростувати участі нашого земляка в розробленні фірмового знака, вже промовистий факт.
Роберт Лісовський народився у місті Кам’янському, яке за радянських часів перейменували у Дніпродзержинськ, в сім’ї українця й німкені. У дитинстві демонстрував неабиякий хист до малювання, що привело майбутнього художника, графіка, дизайнера до Миргородської художньо-промислової школи. Тут наставником юного Лісовського був видатний український майстер Опанас Сластіон.
Наступним кроком до вершин мистецтва стало навчання у Київській рисувальній школі Олександра Мурашка та вступ по її завершенні до Української академії мистецтв, створеної після проголошення УНР. Тут наставниками молодого художника стали Георгій Нарбут і Михайло Бойчук, чия творчість символізує епохи в національному образотворчому мистецтві.
Після двох арештів, внаслідок яких Лісовський ледь не загинув, йому довелося покинути окуповану більшовиками Україну й перебратися до Львова, який перебував під владою Польщі. Фактично ще митець-початківець здобув тут славу і визнання як майстер книжкової графіки, творець суто національних розписів гобеленів для косівської кооперації «Гуцульське мистецтво», автор оформлення десятків ужиткових речей — від обкладинок альбомів до віньєток, які тиражували місцеві підприємства.
Однак дедалі відчутніші утиски польською владою української культури змусили Лісовського збиратись у далеку дорогу. Спочатку до Берліна, де здобув визнаний у Європі диплом випускника тутешньої академії мистецтв та підтвердив свій талант розробленням уже згадуваного логотипу «Люфтганзи», серією кіноафіш до фільмів за участі зірки німецького кіно Бригітти Гельм.
Перед Лісовським відкривалася цілком успішна кар’єра, але перспектива банального заробітчанства суперечила його патріотичним переконанням. Він знову круто змінив долю, переїхавши до Чехословаччини, яка в той час стала неофіційним центром численної української еміграції.
Посади професора графіки Української студії пластичного мистецтва, яка діяла у Празі, й коменданта Союзу українських пластунів-емігрантів на роки стали двома іпостасями його напруженої роботи, що поєднала творчість на культурній і патріотично-виховній нивах. На жаль, гітлерівські, а потім радянські окупанти згодом цілеспрямовано знищили найменші сліди діяльності українських патріотів на території Чехословаччини.
Однак саме Лісовський став головним організатором виставок графіки талановитих емігрантів-українців у Берліні (1933) та Римі (1938). Оформлені ним книжки Уласа Самчука і Олега Ольжича стали класикою «модерного поєднання рис київського бароко із західноєвропейським експресіонізмом», як оцінюють їх критики.
Не всі навіть нині знають, що саме Лісовський — автор знаної далеко за межами нашої України емблеми ОУН «тризуб з мечем», символіки Пласту та виховав кілька змін патріотів-пластунів, які зробили вагомий внесок у становлення національної самосвідомості українців. Це одна з найбільших заслуг видатного художника і дизайнера, якому Україна була важливішою за власну славу в мистецтві.
Віктор Шпак
«Урядовий кур’єр»
реклама