Must read: 12 книжок року
"Земля Загублених, або Маленькі страшні казки" Катерина Калитко
Фото: Instagram ulianaprus
Наклад книжки, за словами видавців, до кінця цього року складе близько 35 тисяч примірників. Для українського книговидання такі цифри майже фантастичні. Також роман Василя Шкляра став одним із номінантів на "Книжку року ВВС-2017".
"Троща" — роман про УПА, про перемогу людини над обставинами і над собою. Сам автор каже, що книга написана для того, аби показати світові, що українці не змирилися з режимом, і продовжують боротьбу, як і раніше.
Для головного героя, вояка УПА, війна вже минула, проте боротьба не забулася. Та раптом він бачить на цвинтарі недавню могилу свого бойового товариша, і спогади наринають на нього з новою силою. "Свої" і "чужі", дружба та розбрат, кохання і зрада, помилування й помста, свобода й неволя… Перед його очима знов розгортаються бої та тривають допити, постають обличчя різних людей, та ніяк не з’являється личина зрадника…
Сам автор називає свій роман “бандерівським” та розповідає, що головний герой має прототип - командира сотні УПА Мирослава Симчича, якому зараз 94 роки. Його розповіді та розповіді зв’язкової УПА Анни Зеленої Василь Шкляр використав для написання роману.
Фото: Instagram maria_pravda
"За художнє переосмислення подій на Донбасі" твір Жадана відзначили на цьогорічному Форумі видавців: він став найкращою книгою у номінації "Сучасна українська проза". І буквально з перших рецензій "Інтернат" почали називати "важливим романом про війну".
Січень 2015 року. Донбас. Паша, вчитель однієї зі шкіл, спостерігає, як лінія фронту неухильно наближається до його дому. Стається так, що він змушений цю лінію перетнути. Щоби потім повернутись назад. І для цього йому щонайменше потрібно визначитись, на чиєму боці його дім…
"Майя та її мами" Лариса Денисенко
"Бабин Яр. Голосами" Маріанна Кіяновська
Вірші Маріанни Кіяновської присвячені пам’яті Бабиного Яру. Анна Пєшкова у своїй рецензії каже, що "письменниця Маріанна Кіяновська чітко й гучно чує голоси розстріляних, закатованих, спалених". Сергій Жадан називає книгу "ретельно прописаним щоденником наближення смерті, описом процесу її проникнення в життя, описом того, як смерть роз’їдає дійсність, заповнює її собою, витісняє з неї все інше". "Українська література збагатилася на одну надзвичайно гуманістичну книжку, на книжку тієї болючої тематики, якій наші письменники дотепер приділили не так і багато уваги", - коментує успіх "Бабиного Яру" Олег Коцарев. Але найкраще про себе говорять власне вірші Кіяновської:
"я виживу і стану просто татом
таким як мій або як тато раї
у мене буде пряників багато
я буду татом тато не вмирає
у мене будуть діти я і йоня
і буде два чи три автомобілі
і буде шрам великий на долоні
і голубник і навіть миші білі
і буде мама ніжна і ласкава
із ніжними і теплими руками
я виживу бо я не маю права
померти тут в цій ямі сам без мами"
"Підземна залізниця" Колсон Вайтхед
"Українські жінки у горнилі модернізації" під ред. Оксани Кись
Фото: Instagram viki_ray
Американський словник англійської мови Merriam-Webster обрав словом 2017 року "фемінізм". Та й в українській літературі цього року нарешті заговорили про жінок: дослідниці-історики, які спеціалізуються на вивченні минулого українських жінок, розкривають різні сторони процесів модернізації, під впливом яких українки ставали такими, якими є тепер.
Де були і що робили жінки у вирішальні моменти історії України? Як поводилися під час примусової колективізації? Як переживали нацистських окупантів? Чи боролися з радянською владою у національному підпіллі? Як здолали Голодомор? Що для них означало "бути жінкою" у ті часи? Війна спонукала українок відчути себе громадянками, взявши до рук зброю, стати пліч-о-пліч з чоловіками у боротьбі за нове життя. Але ролі жінок того часу виходили далеко за рамки шаблонного набору "жертва, героїня або зрадниця".
Найкраща книжка 24-го Форуму Видавців у номінації "Історія".
"(Не)історичні миті" Володимир В’ятрович
Фото: Олена Павлова
Це розповіді не про знайомі з підручників події минулого. Тут ідеться про ті, які можна назвати митями фокусування історії, коли в одній хвилині відбивається життя всього покоління.(Не)історичні миті, які лягли в основу цієї книжки, вихоплено з останнього століття української історії: потяг, що везе київських студентів під станцію Крути; хлопчик в українському селі, який вмирає від голоду 1933-го; останні бійці УПА в останній криївці; радянський концтабір, де гине поет, але лишаються жити його вірші…
Автор доводить свої оповіді до сьогодення — Майдану 2014-го й російсько-української війни. 38 нарисів-миттєвостей — маленьких уламків мозаїки, що вкупі творять велике полотно історії з яскравими й похмурими кольорами, тонами та напівтонами.
"Війна з Росією" Річард Ширрефф
Фото: "Друг Читача"
У книжці описано вірогідний сценарій Третьої світової війни, викладений у формі трилера. Автор книги - досвідчений британський генерал, який протягом семи років обіймав вищі командні посади в НАТО, тож не без підстав може стверджувати, що російський президент швидше за все не зупиниться на анексії Криму та війні на Сході України, а піде далі, зокрема у країни Балтії. Саме на цьому побудовано сюжет: недооцінивши ризики і припустившись низки політичних промахів, НАТО і Захід наражаються на катастрофічну війну з Росією.
Загалом у книзі кілька сюжетних ліній і місць, де відбуваються події. Це і Україна з кількома загарбаними територіями, і Латвія, на яку здійснено військовий напад, і Росія, президент якої розробляє завойовницькі плани зі своїми підлеглими, і штаб-квартира НАТО в Брюселі, де високопосадовці вирішують, як діяти далі, аби уникнути ядерної війни з Кремлем. Події розгортаються дуже стрімко: читач то слідкує за повітряним боєм і морською баталією, то пробирається лісними хащами разом із командою британського спецназівця і знайомиться з латиськими Лісовими братами, то слідкує за виступами послів різних країн на нараді з приводу застосування Статті 5 про колективну безпеку.
Сюжет і більшість персонажів цього захопливого трилера вигадані, проте деякі герої є прототипами реальних осіб. Події розгортаються весною та влітку 2017 року.
Президент Петро Порошенко придбав собі цю книгу на "Книжковому Арсеналі".
"Чорний лебідь. Про (не)ймовірне у реальному житті" Насім Талеб
Фото: Instagram bibliophil_community
"Чорний лебідь. Про (не)ймовірне у реальному житті" — бестселер New York Times і входить до 12 найвпливовіших книжок, написаних після Другої світової війни, за версією Sunday Times.
"Чорний лебідь" — це пристрасний, іронічний і глибокий екскурс у філософію, математику й епістемологію ймовірності. Усі непередбачувані події Насім Талеб називає Чорними лебедями. Він уважає, що саме вони дають поштовх як історії людства загалом, так і життю кожного з нас. Фінансовий гуру й філософ переконаний, що аби досягти успіху, треба знати, як приручити Чорних лебедів. Талебу вдалося продемонструвати свою теорію на практиці: під час фінансової кризи 2008 року компанія, на яку він працював, заробила (а не втратила) півмільярда доларів.
* Точка зору автора може не збігатися з позицією агентства
Добірку підготувала Оксана Ускова