Назім Шейхмамбетов, кримський адвокат
"Справою Приходька" Росія намагається продемонструвати, що "бореться з тероризмом" у Криму
22.10.2019 16:10

Тільки-но Україні вдалося добитися звільнення з російських в'язниць своїх 35 політв'язнів, як у Криму почалися нові обшуки, затримання та арешти. Серед нових заручників - українець Олег Приходько, якого заарештували на окупованому півострові 10 жовтня.

Чим "справа Приходька" відрізняється від "справи Балуха", чому адвокати в Криму беруться за заздалегідь програшні "справи Хізб ут-Тахрір" і хто впливає на зміст списків політв'язнів для обміну з Росією, кореспондентові Укрінформу розповів кримський адвокат Назім Шейхмамбетов.

- Яка ймовірність перетворення кримінального провадження проти Приходька на нову «справу Балуха» - кримського фермера, якого за вивішений у дворі український прапор звинуватили у зберіганні боєприпасів?

- Ймовірність висока, оскільки і Володимира Балуха, і Олега Приходька переслідують за позицію щодо подій 2014 року. Олег Аркадійович неодноразово публічно заявляв, що не визнає Російську Федерацію на території Криму. У нього проводилися обшуки, на нього відкривалися адміністративні справи, тобто постійно чинився тиск, щоб він припинив публічні висловлювання, зайняв мовчазну позицію або покинув територію Криму. За інформацією голови Меджлісу кримськотатарського народу Рефата Чубарова, напередодні арешту до Приходька навідувалися силовики і попереджали, що якщо він не виїде з Криму, заходи будуть посилюватися.

Жоден зі сценаріїв, які спецслужби задіяли, щоб налякати Приходька, не спрацьовував. Зрештою справа дійшла до кримінального провадження.

- Приходько від самого початку звернувся до вас за юридичною допомогою?

- Його сім'я звернулася. Донька Наталя зателефонувала мені.

- Який він за характером?

- Проста, відкрита і смілива людина. Дуже смілива. За професією – коваль, вік - 61 рік. Тримається він мужньо. Коли його привезли до будівлі ФСБ, де я з ним уперше зустрівся, він абсолютно не був пригнічений психологічно, тому що очікував такого розвитку подій. У присутності фсбшників він не став "самоцензуруватися": продовжив висловлювати свою думку про те, що Крим – це Україна.

- З Олега Приходька створюють черговий жупел «українського нацизму»?

- Так. Але на відміну від «справи Балуха», з юридичної точки зору в «справі Приходька» звинувачення серйозніші. Йому пред'являють підготовку терористичного акту. За формулюванням слідства, він нібито "незаконно изготовлял взрывчатые вещества с целью взрыва здания администрации г. Саки, чтобы органы власти Крыма приняли решение о воссоединении Крыма с Украиной".

- Чим це можна пояснити – на життя українських активістів в Криму почали більше тиснути?

- Російська Федерація хоче показати міжнародному співтовариству, що вона «бореться» в Криму не з інакомисленням чи свободою думки, а з тероризмом. Яскрава особистість Приходько разом з виявленим у нього червоно-чорним прапором і портретами проукраїнських діячів вписується в міф про загрозу "Правого сектора", "неонацистів" і "бандерівців". Світу намагаються продемонструвати, що люди, яких переслідує Росія, - терористи, а ніякі не активісти. Друге – цю "справу" створено для внутрішнього споживача, тут вона позиціонується як загроза "крымской стабильности" з боку "маргинальных кругов и слоев общества", а саме – кримських татар і українських націоналістів. У такий спосіб влада поділяє населення за національною ознакою, заохочує шовінізм і відволікає від реальних проблем. І третє – у Криму є ФСБ і відділ по боротьбі з тероризмом. Якщо вони періодично не будуть повідомляти, що розкрили чергову групу терористів і запобігли теракту, вони не отримають гроші з бюджету, нагороди, звання і підвищення по службі.

- Як ви почали займатися політичними справами?

- Я юрист за освітою, раніше у мене був невеликий адвокатський досвід. Потім зайнявся бізнесом, але після 2014 року вирішив відновити юридичну практику. Спочатку просто надавав юридичну підтримку і допомогу. Потім, коли побачив, що відбувається з нашим народом і які загрози нависли над багатьма людьми, які проживають у Криму, вирішив використовувати за призначенням свій диплом і свої знання. Я почав стажуватися, склав іспити і вступив до команди кримських адвокатів.

- Адвокатське співтовариство в Криму досить консолідоване. Ви відчуваєте корпоративну солідарність?

- Звичайно. Наприклад, з 2016 р. Росія почала переслідувати адвоката Еміля Курбедінова за його професійну діяльність: його неодноразово притягували до відповідальності, арештовували на декілька діб, а трохи більше ніж півроку тому його взагалі намагалися позбавити адвокатського статусу. Але його врятували наша консолідація і реакція міжнародної громадськості. Зокрема, згадка Курбедінова у виступі спецдоповідача ООН з питання незалежності суддів і адвокатів зупинила гоніння проти нього.

Втім, я не думаю, що це питання закрите остаточно. В Росії, яка, на мій погляд, стоїть перед політичною кризою, інститут адвокатури залишається єдиним, який реально оцінює становище людей і відкрито говорить про це. У зв'язці з адвокатами за політично мотивованими справами працюють ЗМІ, завдяки яким відбуваються події і порушення стають публічними, а це дає можливість міжнародним організаціям і міжнародному співтовариству реагувати. У такий спосіб створюється певний імунітет для наших підзахисних.

- Наприкінці жовтня російський суд має винести вироки восьми фігурантам другої бахчисарайської групи «справи Хізб ут-Тахрір». Розкажіть про свого підзахисного у цій справі.

- Моєму підзахисному Едему Смаілову 51 рік. Він з відзнакою закінчив Московський гірничий інститут, має трьох дітей. Очолював в селі Долинне Бахчисарайського району мусульманську громаду, яку з приходом Росії не зареєстрували. Едем Смаілов – дуже чуйна, добра людина. Він за власною ініціативою опікав сусідів: інвалідів по зору і лежачу хвору жінку. Як таку людину можна звинуватити у тероризмі? Крім того, додатково ще йому інкримінували статтю «за попытку насильственного захвата власти в РФ».

Я буквально минулого тижня відвідав Едема Смаілова в СІЗО Ростова-на-Дону після його етапування з Криму. Він просив передати слова вдячності усім тим, хто його підтримує, і запросив журналістів і правозахисників приїхати на суд до Ростова-на-Дону для того, щоб переконатися в абсурдності звинувачень проти нього, щоб побачити, як Росія тисне на тих, хто не згоден з її присутністю в Криму.

- Скільки людей у Криму заарештовано у "справі Хізб ут-Тахрір"?

- Понад 60 осіб. "Справи Хізб ут-Тахрір" - "лідери" політичних переслідувань в Криму. Коли починаєш їх вивчати, розумієш, що їх фігуранти просто в силу своїх людських якостей не можуть мати жодного відношення до тероризму. Це відкриті, чуйні люди. Наприклад, мій друг Сервер Мустафаєв - один із засновників «Кримської солідарності», визнаний міжнародною організацією Amnesty International в'язнем совісті. Або Марлен Асанов, який був визнаний волонтером року в Україні.

- Коли ви беретеся захищати цих людей, розумієте, що «справа Хізб ут-Тахрір» - заздалегідь програшна і ваші підзахисні все одно отримають великі строки?

- Звичайно, ми реально оцінюємо ситуацію. А реальність така - є величезна держава Росія, у якого багато грошей, потужна спецслужба, армія і жорстка політична вертикаль. Ставити перед собою завдання звільнення наших людей, розуміючи, що вказівки по цих справах даються з адміністрації президента, було б самообманом. Але ситуація повинна змінитися, і ми працюємо для того, щоб поняття "політично мотивовані справи" зникло. Щоб усі в Криму могли вільно висловлювати свою думку, не боячись, що вранці до них нагрянуть озброєні люди в масках.

Разом з адвокатами над цим працюють активісти, правозахисники, члени сімей політв'язнів і весь наш народ. Наприклад, доволі відомий в Криму лікар, який володіє стоматологічною клінікою, звернувся до нас з пропозицією безкоштовно лікувати дітей з сімей політв'язнів. Створені громадські організації, які опікуються проблемами сімей політв'язнів. Люди підтримують один одного і, слава Богу, ми не спостерігаємо масового відтоку нашого народу з Криму.

- Ви розглядаєте свою адвокатську роботу як частину суспільної діяльності в Криму?

- Наша мета — щоб люди спокійно жили й ростили своїх дітей в Криму. В Росії "справи Хізб ут-Тахрір" як схема переслідування людей працювала досить ефективно (з 2003 року, коли організація "Хізб ут-Тахрір" в Росії були внесена в список екстремістських, за приналежність до неї переслідували понад 300 мусульман. - ред.). У ФСБ був розрахунок, що і в Криму ця схема теж спрацює. Однак у нас це не проходить: наша згуртованість і свідомість, мирний опір і ненасильницька боротьба ламають їхні схеми. Так було за часів СРСР, коли народ повертався на батьківщину, ця зброя боротьби залишається в Криму і сьогодні.

Найскладнішим роком, коли була потрібна наша консолідація, був 2016-й. Тиск був сильний, було порушено одразу три кримінальні справи проти мусульман і четверту — проти Ільмі Умерова. За кількістю фігурантів "справ Хізб ут-Тахріру" в Ялті було 6 осіб, у Бахчисараї – 4, в Сімферополі – 5. Плюс - заборона Меджлісу. Як я собі уявляю, це був переломний момент, але ми змогли його витримати.

- Тобто, ламаючи схеми ФСБ, можна припинити репресії в Криму? Коли це станеться?

- Ми працюємо над цим, але питання «коли?» залишається відкритим. Я якось дивився старе відео з Горбачовим, в якому він виступав, здається, в Болгарії наприкінці 80-х на зустрічі з главами країн Варшавського договору. Він говорив про плани на 5 років, як будуть боротися з капіталізмом і з НАТО. Сьогодні це виглядає комічно, тому що через два роки СРСР розпався, Україна здобула незалежність і суспільство стало жити за зовсім іншими законами. Ніхто цього не планував, але це сталося дуже швидко.

- Назіме, як ви думаєте, чи будуть включені до списків на майбутній обмін з Росією прізвища кримських татар? Ви впливаєте на формування списків?

- Ми на ці списки не впливаємо, я вам більше скажу — на ці списки, на моє глибоке переконання, ймовірно, не впливають і в Україні. Ми зі свого боку весь перелік наших підзахисних передали, і за запевненням тих, хто контактує з Офісом президента України, ці списки отримані. У тому числі пані Денисова (Уповноважений Верховної Ради України з прав людини.– ред.) запевнила нас, що усі політв'язні, у тому числі з числа кримських татар, у списках є.

Так було і до попереднього обміну, але з кримських татар Росія не віддала майже нікого. Слава Богу, Едем Бекіров повернувся, тому що його стан здоров'я був справді критичним. Сходячи з трапа літака, він виглядав досить бадьорим і рум'яним. Але я бачив його в СІЗО - це дві абсолютно різні людини. Думаю, над його зовнішнім виглядом у Москві дуже добре попрацювали.

- Якщо і цього разу обмін торкнеться мінімальної кількості кримських татар, при тому, що вони становлять більшість переслідуваних і засуджених Росією громадян України, які настрої будуть у сім'ях політв'язнів?

- Емоцій буде не уникнути. І ми можемо зрозуміти батьків, чиї діти несправедливо засуджені, дружин, яким важко одним виховувати дітей. А крім того, це дасть привід і кримській владі, і деяким ЗМІ спекулювати, стверджуючи, що, мовляв, кримські татари не потрібні Україні. Хоча свою думку про те, що Україна практично не впливає на вміст цих списків, я вже викладав.

- Як ви ставитеся до думки Олега Сенцова, що звільняти наших політв'язнів шляхом обміну - все одно, що носити воду в решеті? Які ще можуть бути способи, на ваш погляд?

- Ми дивимося на обмін як на можливість звільнення невинних. І, звичайно, це не вирішення проблеми, це питання вирішення долі окремо взятих людей. На жаль, обмін не дозволяє припинити репресії, переслідування і докорінно змінити ситуацію в Криму. Тому я абсолютно згоден з Сенцовим. Ми за те, щоб обміняти якомога більшу кількість невинних людей, але обмежуватися обміном не можна.

Зера Аширова

Фото Володимира Тарасова

Розширений пошукПриховати розширений пошук
За період:
-