Згадуючи про жертв жорстокої депортації кримськотатарського народу, ми говоримо, як правило, про втрати генофонду, про те, що кримські татари під час депортації і в перші роки життя у вигнанні втратили 46% своєї чисельності. Але ми рідко говоримо про культурні та інтелектуальні втрати.

Про те, як пам'ятати про минуле, але встигати рухатися вперед, про символи кримськотатарської орнаменталістики і нового життя кримських ремесел Укрінформ говорить з радником міністра культури України Есмою Аджиєвою.

ЧИМ ШКІДЛИВИЙ ДИСКУРС ЖЕРТВИ

- Отже, чи є якісь відомості про втрати кримськотатарської культури в результаті депортації 1944 року?

- Справді, культура кримськотатарського народу, яка досягла найвищого розквіту за часів Кримського ханства, зазнала колосальних втрат після депортації, але у нас немає достовірних даних, що відбувалося з тією багатющою спадщиною, яка в умовах кримськотатарської державності досить активно розвивалася, а згодом знання і навички переводилися у відкриту інституційно захищену форму - створювалися музеї, бібліотеки, видавалися книги – акумуляція культурного капіталу корінного народу проходила досить активно, але, на жаль, у 1944 році це обірвалося.

Усе творче співтовариство, в тому числі чудових художників, майстрів-прикладників видворили з Криму і вони потрапили в жахливі умови виживання, коли у них не було не лише емоційного ресурсу, але і фізичної можливості творити. Опинившись в іншому культурному середовищі, без звичних умов, інструментів, вони не могли реалізувати свої навички. До того ж їхні твори стали неактуальними - багато людей помирали від голоду і хвороб, їм було не до прекрасного.

Сьогодні складно підрахувати, яка кількість виробів і куди була вивезена із спорожнілого Криму після депортації. Ми знаємо напевно, що багато об'єктів нашої культурної спадщини сьогодні знаходиться у сховищах Москви і Санкт-Петербурга, туди наші експонати вивозилися масово.

Ми можемо багато говорити про втрати, але якщо ми будемо рефлексувати на них і займатися виключно їх підрахунком, нам буде важко відновлюватися і рухатися вперед. Кримські татари - на диво стійкий народ, який навчився в умовах депортації, з одного боку, адаптуватися до нових умов, сприймаючи чужу культуру і шанобливо ставлячись до неї, а з іншого боку - не розчинився в ній, виокремлюючи свою культуру і гармонійно вписуючи її в існуюче середовище. Ми безперечно повинні пам'ятати про трагічні події в історії нашого народу, але і не забувати про досвід трьохсотлітньої державності Кримського ханства і про те, що ми спадкоємці династії Гіреїв. Дискурс жертви енергетично нас тягне назад і позбавляє почуття самодостатності.

ХОЧЕМО ГОВОРИТИ ЗІ СВІТОМ МОВОЮ ОРНАМЕНТУ

- Згодна з вами, і знаю, що вам, як раднику міністра культури України і керівнику громадської організації "Алем" вдалося дещо зробити останніми роками. Розкажіть про те, як йдуть справи зі включення кримськотатарського орнаменту до списку нематеріальної культурної спадщини ЮНЕСКО.

- Перші мої кроки як радника міністра культури були спрямовані на формування стратегії збереження і сталого розвитку культури, традицій, національного колориту і самобутності кримських татар. Представлена стратегія - це не бездоганно складений перелік проблем у сфері культури та відповідні рекомендації. Це «живий» документ, якщо так можна висловитися, з досить практичним контентом, з описом існуючих проблем і конкретними активностями. Ми продовжуємо роботу над довгостроковим плануванням, і я розраховую на співпрацю з міжнародними фахівцями, які зможуть надати нам експертну підтримку. Завдання нашої команди - об'єднати зусилля міністерства культури, громадського сектору, культурних інституцій, майстрів прикладного мистецтва, зовнішніх незалежних експертів.

Якщо говорити про конкретні результати, у 2016 році ми успішно реалізували проект «Візерунки світу», який став можливим завдяки фінансовій підтримці Швейцарської агенції розвитку та співробітництва SDC. У рамках проекту були створені творчі майстерні - придбано необхідне обладнання для ювелірної майстерні, роботи з металом, вишивки. Кожного з учнів ознайомили з історією і традиціями створення кераміки, кримськотатарської філіграні, унікальної вишивки, кримськотатарської орнаменталістики. Гарна командна робота, мотивовані наставники, творчий пошук, дискусії, допомога експертів з Криму, і, як результат - створення колекції декоративно-прикладного мистецтва кримських татар. Реконструйовані кримськотатарський жіночий і чоловічий костюми, ювелірні прикраси, унікальна кримськотатарська вишивка, вироби з кераміки та металу, предмети побуту, і нові зразки не відрізнити від старовинних експонатів.

2017 рік ми присвятили роботі зі включення кримськотатарського орнаменту Орьнек до національного переліку нематеріальної культурної спадщини, а у 2018 році за фінансової підтримки Українського культурного фонду ми підготували номінаційне досьє, відправлене у березні 2019 року на розгляд до ЮНЕСКО з метою включення його до Репрезентативного списку нематеріальної культурної спадщини людства.

Чому ми обрали саме орнамент? Кримськотатарський орнамент Орьнек використовується в багатьох традиційних ремеслах – вишивці, карбуванні, кераміці, килимарстві. Завдяки включенню елемента до Репрезентативного списку нематеріальної культурної спадщини людства усі ці ремесла і носії елемента будуть широко представлені в медіа-просторі, на різних виставках, майстер-класах, презентаціях, присвячених Орьнек. Таким чином, уся нематеріальна культурна спадщина кримських татар стане видимою та упізнаваною. Також, внаслідок включення до Репрезентативного списку, Орьнек стане зрозумілим широкій громадськості як мова символів, а не просто красивий спосіб декорування. Адже як для Орьнек, так і для нематеріальної культурної спадщини в цілому дуже важливо зберігати не тільки зовнішні форми, а також розуміти і зберігати внутрішні глибокі смисли і значення, а ми, зі свого боку, зможемо говорити з навколишнім світом мовою орнаменту.

- У чому унікальність кримськотатарського орнаменту?

- Орьнек належить до найдавніших проявів культури кримськотатарського народу. Це унікальне явище пов'язане своєю тематикою, символікою з давньою історією Криму, з усіма цивілізаціями, які пройшли через цю землю. Найвищого розквіту декоративне мистецтво кримських татар досягло в період з другої половини XV до кінця XVIII століття.

Орьнек включає в себе елементи переважно рослинного та геометричного характеру. У кримськотатарському орнаменті добре збереглися назви і смислові значення кожного елемента. Поєднання різних елементів орнаменту створює композицію, яку можна читати, як книгу. Феноменом кримськотатарського орнаменту є використання несподіваної колірної гами, яка не відповідає дійсності в реальному житті, що можна позначити як прийом дематеріалізації.

Ось, наприклад, жіноча накидка для голови - марама. На ній вишита жіноча орнаментальна композиція егрі дав (вигнута гілка). S - подібна лінія означає поєднання властивостей, характерних для жінок - гнучкість, динамічність, мінливість, здатність до розвитку.

У Криму раніше були майстрині нагкаш, які володіли знаннями про значення кожного елемента орнаменту і вміли складати орнаментальні композиції. Якщо дівчина готувала собі придане і хотіла зобразити на своїй накидці щасливе життя, дітей і гармонійну сім'ю, за допомогою нагкаш вона могла скласти орнаментальну композицію і закодувати в ній свою програму майбутньої сім'ї. Дуже популярним було зображення оберегів. Вони виглядали по-різному - у вигляді трикутника, амулета (назарлик), замків (кале), стріл (ок), рогів (міюз).

Ще один орнамент - "чатлак кестане" (каштан, що тріснув). Він зображений на цій легкій головній жіночій накидці (енгіль марама), яка унікальна сама собою. Їй близько 100 років, і ця тонка накидка виткана вручну, в ній поєднуються шовкові і бавовняні нитки, при фарбуванні яких використані натуральні барвники з трав. Натуральні барвники не були представлені яскраво вираженими кольорами, що характерно для старовинних вишитих виробів.

А ось ця марама розшита яскравими нитками, які, ймовірно, пофарбовані аніліновими барвниками. Відомо, що вони були завезені до Криму наприкінці ХІХ століття, і як бачимо, зберегли колір до сьогодні.

У всіх цих орнаментах закладені смисли, які передаються символічною мовою Орьнек, - цінність міцної сім'ї, вірність у коханні, гармонія у стосунках чоловіка і жінки, важливість продовження роду, повага до старших.

- Скільки таких "іменних" орнаментів існує, і чому ми повинні бути впевнені, що вони саме кримськотатарські?

- Коли нас питають - звідки у вас ця інформація, ми відповідаємо – вона зібрана і перехресно перевірена з різних джерел. По-перше, великий масив наративу. Для збереження інформації про зміст орнаментів представниками кримськотатарського творчого об'єднання "Чатир Даг" у 1990-х роках було проведено більше 30 експедицій Кримом, записані інтерв'ю з людьми, які розтлумачували значення орнаментів на старих виробах. Люди розповідають і передають знання з покоління в покоління. Існують описи в літературі, задокументована інформація, передана кримськотатарською вишивальницею Зулейхою Бекіровою своїм ученицям. Відома майстриня Орьнек Адавіе Ефендієва (1879-1944) казала: "Мої думки - мої орнаменти". При формуванні композицій майстра вільні у виборі кольору, форм, розмірів і пропорцій символів, але елементи завжди залишаються упізнаваними і зберігають своє значення. Завдяки майже 30-річній наполегливій праці нашого художника і мистецтвознавця Мамута Чурлу та його команди однодумців, зібрана інформація проаналізована, структурована, і на сьогодні ми визначили близько 35 елементів кримськотатарського орнаменту, які розділені на групи – чоловічі, жіночі знаки, обереги. Насправді їх значно більше, тому дослідження будуть продовжені.

- На якій же стадії питання щодо внесення орнаменту до списку ЮНЕСКО?

- З 2018 року Орьнек є елементом нематеріальної культурної спадщини України. Після його включення до національного реєстру ми почали підготовку номінаційного досьє для ЮНЕСКО. Воно складається з пакету відповідних документів, 10-хвилинного ролика, 10-ти фотографій і згоди носіїв цього елемента на те, що кримськотатарський орнамент стає об'єктом світової спадщини. Ми також опублікували каталог з назвами зразків використовуваних елементів і навіть надали розшифровку двох орнаментальних композицій. Каталог видано чотирма мовами – кримськотатарською, українською, англійською та французькою. Якщо говорити про наші активності, вони полягають не лише у презентації красивого візерунка, але і в поданні глибоких смислів. Ми хочемо говорити зі світом мовою орнаменту, тому що люди втомилися від конфліктів і воєн, від звинувачень в екстремізмі і тероризмі. Кримські татари завжди знаходять у своєму серці місце для творення, творчості і трансляції мирних ідей. Саме цей посил ми несемо світу. Сьогодні весь пакет документів вже у штаб-квартирі ЮНЕСКО в Парижі і чекає свого розгляду. Сама комісія почне засідати лише наприкінці 2019-го, при цьому процедура дуже тривала, до року.

- Які преференції отримають майстри і ремісники у разі позитивного вирішення питання?

- Якщо орнамент буде включено до Репрезентативного списку нематеріальної культурної спадщини людства - це буде великий крок вперед для нашої культури і майстрів, які практикують ремесла. Керамісти, вишивальниці, майстри килимарства, ювеліри – усі, хто практикує у своїй творчості кримськотатарський орнамент, зможуть подавати заявки на грантові конкурси, як носії елемента ЮНЕСКО, під охороною і захистом якого знаходиться Орьнек. Ну а для нас це ще один мотиваційний фактор, який зобов'язує йти далі. Наступний наш крок – опрацювати план охорони елемента - це дії, націлені на подальше збереження, вивчення, документування та промоцію елемента не тільки в Україні, але і за її межами.

- Наше інтерв'ю відбувається в музеї історії України. У вас є спільний проект з цим музеєм?

- 19 травня тут, на Володимирській, 2, відкривається виставка «Орьнек. В мереживі Криму». На виставці будуть представлені зразки декоративно-прикладного мистецтва кримських татар - старовинні вироби і роботи сучасних майстрів, приклад того, як корінний народ України, який століттями живе поряд з українцями, відкриває маловідомі сторінки своєї історії. Як народ, який пережив 75 років тому депортацію, зміг зберегти свою самобутню культуру, мову, релігію і традиційне мистецтво.

- А що саме буде представлено серед експонатів?

- Глядачі побачать не лише представлені раніше нами зразки декоративно-прикладного мистецтва, але і ті, які були в сховищах київських музеїв. До сьогодні їх ще ніхто не бачив. Будуть представлені ексклюзивні експонати, зокрема, ювелірні вироби, вишиті предмети, курильниця. На виставці будуть представлені предмети самого Національного музею історії України, а також будуть переміщені для експонування зразки з Музею історичних коштовностей України.

- В українських музеях зберігаються кримськотатарські експонати?

- Так, і музеї України відкриті для того, щоб ми могли вивчати культурний капітал кримських татар. Зокрема, ми атрибутували кримськотатарські експонати в Харківському історичному музеї. Насправді, це корисно не лише для нас, кримських татар, громадських активістів, але й для самих музеїв, в яких найчастіше немає фахівців, компетентних в кримськотатарській темі. У нас немає прагнення звезти всі кримськотатарські експонати в один музей у Києві. Це було б неправильно, тому що в регіонах теж необхідно знайомити мешканців з кримськотатарською культурою, нехай навіть у невеликому обсязі, адже не всі можуть приїхати до Києва. Однозначно – наша спільна робота з українськими музеями - корисна. У наших планах – створити реєстр предметів культурної спадщини кримських татар.

- Чому це важливо?

- Сьогодні ми намагаємося створити цілісну картину існуючих зразків кримськотатарської культури, наповнених смислами, щоб розповідати про себе, передавати оточуючим інформацію про нас, наші традиції і нашу спадщину. В Україні розуміють, що культурне розмаїття - важливе і не вважають, що тут має право на життя лише українська спадщина. Навпаки, культура кримськотатарського народу представляється як культура корінного народу України. Це важливо і для нас самих, тому що освіта і культура - основа народу і державності.

Пострадянський конструкт, коли культура розглядається як необов'язковий атрибут, як якась надбудова життєво важливих секторів державної діяльності, не відповідає стратегії сталого розвитку – одного з мегатрендів Європи.

Згідно зі статистикою, культурні та креативні індустрії становлять 4,5% світового внутрішнього валового продукту з прогнозованим зростанням в 10% щорічно, це третій за величиною роботодавець в ЄС!

Сучасна стратегія має на меті не лише економічну вигоду. Культура і мистецтво, згідно з дослідженнями, сприяють згуртованості спільнот, стимулюють участь громадян у суспільному житті, поширюють ідею культурного розмаїття і толерантності, забезпечують спадкоємність передачі знань від покоління до покоління.

- Що необхідно, щоб кримськотатарські ремесла отримали новий розвиток, стали джерелом прибутку художників і майстрів?

- Потрібен попит на твори майстрів. І друге – зберігаючи значення орнаментів, треба намагатися використовувати їх у нових техніках, матеріалах, ми не можемо залишати все, як було 300 років тому.

Хочу відзначити сучасні версії використання нашого орнаменту в оригінальних вітражних ліхтарях, виконаних кримським майстром Енвером Яшлавським. Багатьом до душі результати захоплення орнаментом на склі Афізе Юсуф-к'изи - ця техніка не притаманна кримським татарам, але в сучасній обробці сенс орнаменту отримує нове цікаве звучання.

Мені також відомо, що багато кримських татар, коли будують сучасні будинки з високими стелями, хочуть прикрасити їх, наприклад, декоративними панно. Такі панно, виконані в стилі сюзані (узбецька техніка вишивки), але наповнені кримськотатарськими орнаментами і оберегами, сьогодні дуже затребувані, і майстрам не варто уникати цього попиту, адже вишиваючи на них кримськотатарський орнамент, художник не порушує ні етичних норм, ні інтелектуальних прав.

Варто сказати, що за свою багатовікову історію кримськотатарський орнамент змінювався за тематичним наповненням. Так, спочатку в структурі орнаменту 80% становили обереги і 20% - тема продовження роду. Сьогодні все виглядає з точністю до навпаки. Напевно, це пояснюється тим, що сьогодні, в століття технології і побутового комфорту, тема оберегів не є такою актуальною, як сотні років тому.

- Ви підтримуєте зв'язки з кримськими майстрами і художниками?

- Кримськотатарське декоративно-прикладне мистецтво було, є і буде, поки в Криму будуть працювати наші художники, майстри, ремісники і, звичайно, ми підтримуємо з ними дуже тісні зв'язки. Саме вони є носіями знань на нашій материнській території і мають доступ до тих таємниць, які ще можуть розповісти корінні жителі Криму. Кримськотатарська культура - багатогранна, насичена, тому що за багато років своєї непростої долі кримські татари навчилися транслювати величезний спектр своїх почуттів саме через культуру. Це - біль, туга за Батьківщиною, відчай, але, що не менш важливо - надія, радість, віра і любов, які ми хочемо транслювати в навколишній світ.

Гульнара Курталієва, Київ

Фото: Володимир Тарасов, Укрінформ