Особа, яка зникла безвісти за особливих обставин — це людина, що зникла у зв'язку зі збройним конфліктом, воєнними діями, тимчасовою окупацією частини території України, надзвичайними ситуаціями природного чи техногенного характеру. Вона набуває такого статусу відтоді, коли вносяться про неї дані, що містяться в заяві про факт зникнення до Єдиного реєстру осіб зниклих безвісти за особливих обставин. Реєстр — державна база, яка збирає і систематизує інформацію від усіх органів державної влади, громадських та міжнародних організацій, які ведуть облік зниклих безвісти під час війни. Багато з тих, кого розшукують як безвісти зниклих, живі, вони перебували в полоні.
З 2014 року цим питанням опікувалися різні інституції. Як працюватиме реєстр зниклих безвісти осіб за особливих обставин розповів в ефірі Українського радіо Уповноважений з питань осіб, зниклих безвісти за особливих обставин Олег Котенко. Ми подаємо основні тези з цього інтерв’ю. З повною розмовою можна ознайомитися за посиланнями Українського Радіо - тут, а також тут.
У РЕЄСТР ВНОСЯТЬСЯ Й РОЗШУКУЮТЬСЯ ВСІ
За 9 років війни, яка триває в Україні, було багато тих - починаючи від родичів зниклих безвісти та закінчуючи державними установами — хто хотів, щоби реєстр зниклих безвісти за особливих обставин запрацював якомога швидше. Це питання постало ще гостріше після 24 лютого 2022 року, каже Олег Котенко. Тому разом із МВС і почався процес розробки Єдиного реєстру осіб зниклих безвісти за особливих обставин. Більшість інформації першочергово надходить до Нацполіції. Саме вона переносить всі прізвища до реєстру через подані заяви на пошук зниклих безвісти осіб. Особа в реєстр потрапила тоді, коли є заява. Заявником може бути будь-хто. Тоді ця зникла людина автоматично є в реєстрі: "Можна зателефонувати за номером (050)240-85-29. Ми допоможемо зрозуміти, чи є людина в реєстрі, чи ні". За словами Котенка, багато з тих, кого вони розшукували, - живі, перебували в полоні.
До реєстру вносяться дані як військових, так і цивільних громадян. Треба заповнити багато пунктів. В реєстр вносяться і розшукуються всі. "Людина, яка сюди занесена, це саме та особа, яку ми розшукуємо. Якщо ми не можемо верифікувати людину, то це означає, що про неї не внесено всіх точних даних", - зазначає Котенко.
ВИТЯГ З РЕЄСТРУ ЯК ПРАВО НА ОТРИМАННЯ ДОПОМОГИ
Що стосується витягу, то його виписують не всім: "Щоб отримати витяг, повинні бути заповненими всі дані. Ми будемо перевіряти через Нацполіцію, через спецслужби, прикордонну службу, чи людина зникла безвісти, чи виїхала за кордон. Це не означає, що особа зникла за особливих обставин. Наше завдання — внести людину та видати витяг. А через місяць родичі можуть отримувати грошову допомогу: пенсію по втраті годувальника".
23 ТИСЯЧІ ПРІЗВИЩ У РЕЄСТРІ, 8 ТИСЯЧ ЗНАЙДЕНО
Олег Котенко каже, що на сьогодні в реєстрі є понад 23 тисячі прізвищ, але ще треба розібратися, чи дійсно всі ці люди є зниклими безвісти за особливих обставин. Саме в Офісі Уповноваженого називають цифру біля 7 тисяч осіб: це і військові, і цивільні, і ті, хто зникли з 2014 року. "Звертаються до Офісу Уповноваженого всі. Ми приймаємо всі заявки. Коли ми будемо на 100% розуміти, що людина перебуває в полоні і буде на це доказова база — відео та фото — ми тоді всю інформацію передаємо до Координаційного штабу з поводження з полоненими, щоби вони далі займалися звільненням цих людей. Буває так, що людина зникла безвісти, і ніхто не розуміє, де вона. А після обміну полоненими такі люди повертаються додому. Було знайдено 8 тисяч осіб з кінця травня. Понад 1,5 тисячі тіл загиблих вдалося забрати з окупованої території".
МІЖНАРОДНИЙ ЧЕРВОНИЙ ХРЕСТ ДОПОМАГАЄ
Міжнародний Червоний хрест є посередником між (як вони це самі називають) конфліктуючими сторонами: Україною та Росією. Він виконує дуже багато і активно допомагає, каже Олег Котенко, бо займається і полоненими, і зниклими безвісти, і гуманітарною допомогою. Через інформаційне бюро, яке є як в Україні, так і в РФ, триває обмін інформацією щодо полонених та загиблих. "Вони передали багато рефрижераторів, де утримуються тіла загиблих, співпрацюють із нашим МОЗ. Вони допомагають у місіях щодо безвісти зниклих, навчають наші пошукові групи".
Котенко каже, що неформальні комунікації є на локальному рівні, які займаються поверненням тіл загиблих.
ТРЕБА ПРАЦЮВАТИ ДОТИ, ПОКИ НЕ БУДЕ ЗНАЙДЕНО ЗНИКЛУ БЕЗВІСТИ ОСОБУ
Після 24 лютого 2022 року підхід до теми безвісти зниклих дуже змінився, каже Олег Котенко. Держава почала приділяти цьому питанню багато уваги, створено різні інстанції для роботи з безвісти зниклими: Уповноважений з питань осіб, зниклих безвісти за особливих обставин, Координаційний штаб з поводження з полоненими, який також вирішує і питання щодо безвісти зниклих, Уповноважений із прав людини, в ОП також є люди, які переймаються цими питанням. Всі ці структури працюють із рідними, які подають заяви щодо безвісти зниклої особи. Каже, що треба працювати доти, поки не буде її знайдено, наголошує Олег Котенко.
У КОЖНОМУ РЕГІОНІ Є ПРЕДСТАВНИЦТВО УПОВНОВАЖЕНОГО З ПИТАНЬ ОСІБ, ЗНИКЛИХ БЕЗВІСТИ ЗА ОСОБЛИВИХ ОБСТАВИН
У кожному регіоні запроваджена інституція Уповноваженого з питань осіб, зниклих безвісти за особливих обставин, де працюють помічники, психологи, юристи. Є колл-центри, гарячі лінії, куди щодня надходить безліч дзвінків. Ці лінії також працюють і в зворотньому напрямку, повідомляючи якусь нову інформацію рідним, каже Олег Котенко. Працює аналітичний відділ, який обробляє базу даних, переглядає російські телеграм-канали, інтернет-ресурси, де пропагандисти вихваляються своїми "досягненнями". І знаходить таким чином людей.
ІНТЕРАКТИВНІ КАРТИ, З ЯКИХ ПОЧИНАЄТЬСЯ ПОШУК ЗНИКЛИХ БЕЗВІСТИ ЛЮДЕЙ
Працюють пошукові групи. Вони виїжджають на місця деокупації, де розшукують і знаходять безвісти зниклих: "Робота пошукова важка. Ми знаємо всі локації поховань перед тим, як виїжджаємо, маємо інтерактивну карту, в яку вносимо інформацію від військових, місцевих, тих, хто залишився в окупації. Розробляємо план переміщення нашої пошукової групи. На місці приїзду з'ясовуємо, чи дійсно там є тіла. Наступного дня прибуває ДСНС, бо територія є замінованою. Якщо є можливість, то їдуть слідчі Нацполіції". Хоча, каже Олег Котенко, хлопці з пошукової групи проходять навчання в Червоному хресті, де отримують необхідні знання. "Після підняття тіла завантажуються до рефрижератора. Слідчий на місці в морзі приймає тіло, беруться ДНК-експертизи і далі передається на поховання рідним".
РОДИЧІ Є ГОЛОВНОЮ ЛАНКОЮ У ВПІЗНАННІ ОСОБИ
Велика роль у пошуку зниклих безвісти надається родичам. "Без родичів ми це не можемо зробити. Наприклад, ми маємо відео (з російських телеграм-каналів - ред.), на якому фігурує понад 10 людей. З інформації відомо, що це є певний підрозділ або бригада. На відео ми цих людей не знаємо, але нам відомо, що з такої бригади когось розшукують. Тоді це відео пересилається родичам. А далі вже інформація передається в Координаційний штаб щодо військовополонених". Допомагає в роботі Національне інформаційне бюро, Нацполіція, де підтверджують або спростовують звернення щодо тієї або іншої особи.
В ІЗЮМІ БУЛО ЛИШЕ ДВА ЗВЕРНЕННЯ ЩОДО БЕЗВІСТИ ЗНИКЛИХ
Масове поховання в Ізюмі виявила саме пошукова група Офісу Уповноваженого з питань осіб, зниклих безвісти за особливих обставин. Воно було знайдено одразу після деокупації міста.
"Ми знали, що там поховані наші хлопці. Ми зайшли туди одразу після звільнення міста. Ще тривали бої на околицях. В цей час там перебували журналісти і запитали у нашої пошукової групи, чому так багато хрестів. Було видно, що в одній могилі можуть знаходитися два-три тіла. Там було багато похованих людей, тому ми звернулися до Нацполіції, бо самостійно не змогли б зробити цієї роботи. У нас в Ізюмі було лише два звернення щодо безвісти зниклих".
РОБОТИ У МАРІУПОЛІ БУДЕ ДУЖЕ БАГАТО
Олег Котенко зпзначає, що вони працюють із багатьма організаціями, які мають можливості продивлятися мапу місцевості з супутників. "В Маріуполі в нас дуже багато локацій. Нам відомі ті локації, де тіла були від початку поховані. Ми знаємо, де є братські могили. Роботи у Маріуполі буде дуже багато".
НАМ НЕ КАЖУТЬ "ДЯКУЮ" ЗА ПОВЕРНЕНЕ ТІЛО
Констатує Олег Котенко, що в процесі їхньої роботи завжди будуть питання, але він до цього вже звик. Каже, що нікого не переконують, розуміння всього приходить поступово. "На початковому етапі нам потрібно людину, яка шукає зниклого безвісти родича, заспокоїти. Коли ми даємо родичам особисту картку розшукуваної людини, тоді нам легше з ними розмовляти. На початку інформації про зниклого безвісти більше у родичів, потім на певному етапі у нас, бо маємо більші для цього вже можливості, обмінюємося інформацією".
Щодо психологічного навантаження, то воно є. І підтвердженням цьому є часті звільнення людей з колл-центру, які не витримують такого психологічного навантаження. "Нам не кажуть "дякую" за поверене тіло. Ми просто розуміємо, що це наша робота".
ГОЛОВНІ ЗАПИТАННЯ В ПОШУКУ ЗНИКЛИХ: КОЛИ ЛЮДИНА ПРОПАЛА І ЯКА БРИГАДА
"Головні запитання, коли до мене звертаються з проханням допомогти знайти особу, яка зникла безвісти: коли людина пропала і яка бригада? І тоді мені все стає одразу зрозуміло, бо плюс-мінус розумію, що там відбувалося. Ми маємо можливість володіти інформацією. Є багато знайомих, які воюють, із командирами налагоджений контакт". Пошукові групи виїжджають туди, де самостійно не пройдеш: треба дозволи та супровід.
Лінія Уповноваженого зі зниклих безвісти: 0 800 339 247. Повідомити про зниклих також можна особисто Уповноваженому за телефоном: (099) 792-01-26. У вихідні можете надсилати повідомлення у Viber і Telegram на номер: (095) 896-04-21.
Людмила Тягнирядно, Українське радіо