«Ніколи знову!» Але на жаль – не всі виносять уроки з минулого
Війна – явище, невластиве природі людини, якою її створив Господь: чистою, жертовною, смиренною, доброю та люблячою. Розбрат та війни походять від гріховності людини, спричиненої первородним гріхом, але якій ми здатні опиратися. І світ не знав би воєн, якби людство дослухалося до слова Божого, плекаючи в собі чесноти та чинячи супротив злу.
Сьогодні ми вшановуємо пам’ять жертв найбільшої війни ХХ-го століття. Жертви Другої світової війни – це не лише 10 мільйонів загиблих, але й усі, чиї життя спаплюжила і понівечила ця кривава круговерть, що прокотилася Україною із заходу на схід і назад. Жителі спалених і зруйнованих міст і сіл, люди, що втратили своїх близьких, своє майно, вимушені переселенці й емігранти, жертви концтаборів та терору – усіх їх ми нині згадуємо у наших молитвах.
В Україні дні вшанування пам’яті жертв Другої світової війни незмінно проходять під гаслом «Ніколи знову!» Ми свідомі, що ці людиновбивчі злочини у жодному разі не мають бути ані повторені, ані забуті, і що людське життя є великою цінністю, за збереження якої кожен із нас несе відповідальність.
На жаль, не всі виносять уроки з минулого. Сьогодні на Сході України знову точиться війна, вже у ХХІ столітті спричинена загарбницькими прагненнями Росії. Війна, в якій гинуть наші брати й сестри, війна, що не має жалю та не розрізняє правих і винуватих, яка насильно відбирає дар Божий – людські життя. Зі словами «Ніколи знову!» та Божим благословенням наші воїни їдуть на схід, в окопи – щоби не дозволити агресорові безкарно анексувати, окупувати, відбирати чуже та нищити те, до чого він не зміг дотягнутись. Щоби фронт війни не прокотився через усю Україну, залишивши по собі попіл, біль і сльози. Ніколи знову.
Молімося сьогодні за жертв війни в Україні та благаймо Господа, щоби в нашому спільному домі запанували перемога і справедливий мир.
Митрополит Епіфаній
FB
реклама