Чому ці люди були готові зі зброєю в руках стати на захист України 6 років тому?
Добре пам’ятаю світанок Дня незалежності 6 років тому. Зустрічав його у маршрутці, сидячи не підлозі на ящику патронів. Рейс Комсомольск-Іловайськ прибував за розкладом. Навколо міста замикалося кільце російських окупаційних військ.
І от що цікаво, і чому я згадав саме цю мить сьогодні. Хто був у тому автобусі «Богдан»? «Звичайні» міліціонери, з різних райвідділків та підрозділів всієї країни, із зарплатами, здебільшого, у якихось кілька тисяч гривень. Різних звань і всякого походження. Волонтери та активісти Майдану. Фактично, навіть люди, які стояли на Майдані по різні боки барикад. Коротше кажучи, звичайний «зріз» суспільства.
Хто зрозуміє чому — чому ці люди були готові зі зброєю в руках стати на захист України в ту мить? Попри те, що їхнє життя у нашій державі у попередні роки навряд назвеш легким чи безтурботним? Чому вони готові були віддати їй все, хоча вона дала їм, відверто кажучи, небагато? Хто зрозуміє чому — той зрозуміє суть і ціну незалежності нашої держави. Тої, яку ми сьогодні святкуємо. Тої, яка у нас справжня. Тої, яка не на папері, а від шаблі. І тої, за яку ми маємо бути вдячними, насамперед, чоловікам і жінкам в одностроях, ветеранам, діючим військовим, волонтерам. Тим, хто захистив найцінніше для всіх нас, ризикуючи та жертвуючи найціннішим для себе.
Георгій Тихий
FB
реклама