Не так перемир’я, як примушення Росії до миру
Два тижні 29-го «перемир’я» на Донбасі дають привід для перших узагальнень. Основне з них: це «припинення вогню» насправді відрізняється від усіх попередніх, хоча де-факто, воно теж не тривало й кількох годин. Тобто, стріляти з боку ОРДЛО продовжують, але, як кажуть в штабі ООС, «не прицільно», і бойових втрат, за словами командування, ЗСУ не несуть. Втім, основне, що дає право стверджувати: раніше так не було – очевидна зміна в ставлення до самої домовленості. І не лише з українського боку, бо окупанти теж дещо змінили риторику. Дати точну відповідь на запитання «чому так?», «чому виникає таке враження?» – наразі не випадає.
Безумовно, це пов’язано з не видними «збоку» непублічними дипломатичними маневрами в рамках Нормандського формату. Але не лише це. На те, що 29-те перемир’я істотно відрізняється від попередніх 28-ми, безумовно вплинула та конкретність, з якою описані умови – і щодо контролю за виконанням угоди, і щодо санкцій за її порушення. Нарешті, прямо заборонені види «бойової активності» – снайперський вогонь, робота диверсійно-розвідувальних груп, використання безпілотників – всі це прямі пояснення відсутності бойових втрат і – однозначний позитив.
Обстрілів стало менше на порядок
Президент України Володимир Зеленський 5 серпня відвідав зону ООС спеціально з метою інспекції – як забезпечується «тиша».
"Ефективність перемир'я підтверджується рівнем напруженості на лінії фронту, який за останні два тижні суттєво знизився. До перемир'я бойовики обстрілювали позиції української армії в середньому 16-18 разів на добу переважно з важкого озброєння. І здебільшого це був прицільний вогонь", – заявив Зеленський під час робочої поїздки на Донбас.
Разом з тим і українська сторона, і місія ОБСЄ фіксують, що де-факто повне припинення 27 липня не протривало й півгодини до його порушення окупантами. РНБО вважає, що це поодинокі випадки, які не мають системного характеру.
«На відміну від попередніх «різдвяного», «хлібного», «шкільного» і багатьох інших оголошених припинень вогню, які налічували кілька днів, сьогодні триває вже сьомий день перемир’я без пострілів з важкого озброєння і бойових втрат», – йдеться в повідомленні РНБО від 2 серпня. Також в РНБО нагадали, що до 27 липня щотижневі втрати сил ООС в середньому становили 2 загиблих воїни і до 8 поранених.
Щодо, власне, стрілянини. Після 27 липня – фіксується щодня в середньому, 1-3 випадки. Тобто десь на порядок менше, ніж «до».
Про те, чого не можна замовчувати
Про втрати докладніше. Так, основних втрат сили ООС зазнавали при обстрілах з важкого озброєння та від снайперського вогню. Вони припинилися – втрат не має бути. Але українців більш ніж стурбувало і засмутило повідомлення про те, що за один день 28 липня одразу троє українських захисників в зоні ООС «померли через різке погіршення стану здоров’я». Троє не старих, сильних чоловіків…
Що це означає? Чи від суспільства, часом, не приховують «незручну» інформацію про бойові втрати, щоб не ставити під загрозу «29-те перемир’я»? До того ж неофіційні джерела почали поширювати в Мережі інформацію, що принаймні один з «померлих» насправді загинув від наслідків важкої контузії, отриманої під час обстрілу 28 липня при вибуху мінометної міни. Офіційної реакції на це ми так і не дочекалися. Не було також нічого сказано й про діагнози.
Про те, наскільки відповідає це дійсності, можна було судити лише з «супутньої» інформації, з непрямих ознак. Наприклад, відносно спокійна реакція опозиційних інформаційних ресурсів, а також джерел в об’єднаннях ветеранів і волонтерів може свідчити, що, насправді, скупому офіційному повідомленню можна вірити.
А от таку інформацію оприлюднив пресцентр штабу ООС 7-го серпня: «…минулої доби двоє військовослужбовців зі складу Об’єднаних сил були травмовані. Один воїн отримав осколкові поранення, зачепивши ногою невідомий вибуховий пристрій, а другий – травмував руку на одному з опорних пунктів».
Чи можна вважати таку інформацію достатньою? Питання риторичне. А загалом, не можна не сказати про погану комунікацію з громадянським суспільством. До роботи відомчих пресслужб, офіційних інформаційних структур в українського суспільства є серйозні претензії.
6 серпня порушень режиму припинення вогню на Донбасі, нарешті, взагалі не було. "Від початку поточної доби на ділянках відповідальності наших підрозділів, які виконують завдання у районі проведення операції, обстрілів з боку противника не зафіксовано", – заявили в пресслужбі штабу ООС.
Таке трапилось вперше з 27 липня, щоб порушень режиму припинення вогню не було взагалі протягом дня.
Обстрілюють – заради провокації, не відповідаємо – щоби продовжувати реалізацію плану
Ще одна – основна – відмінність 29-ї від усіх попередніх спроб припинити вогонь. Цього разу перемир’я не самоціль – а початковий етап набагато ширшого плану, в якому Україна бере ініціативу на себе. Це таке собі «примушення до миру» Росії, яке не має нічого спільного з віроломним і злочинним «примушенням до миру» Грузії 2008 року – в російському виконанні. От як описав цей процес глава ОП Андрій Єрмак, відвідуючи 5 серпня разом з президентом зону ООС: "Сьогодні Україна домінує в Мінському форматі, Україна домінує в Нормандському форматі. Ми створили конструкцію, яка дає можливість усьому світу побачити, що Україна робить усе необхідне, і, безумовно, це приведе до результату, а якщо ні – всі побачать, хто не хоче миру».
Між тим, голова правління Центру прикладних політичних досліджень "Пента" Володимир Фесенко казав 24 каналу, що йому невідомо, чому саме, окупанти зірвали (нехай «неприцільно», і не з великого калібру – але зірвали. – Авт.) угоду про припинення вогню буквально у перший же день її дії. На його думку, з того боку на Донбасі є озброєні люди, які не повністю контрольовані московським командуванням.
Ці обстріли робляться з метою спровокувати вогонь у відповідь. Навіщо? Тут мета стандартна, не змінюється уже роками – звинуватити українську сторону. Протиотрута тут існує єдина – оперативно фіксувати порушення і вимагати виконання угоди. Але загалом, за словам Фесенка, порушення й цього перемир’я у нас очікували. Тож нині Україні треба просто вимагати виконання конкретних пунктів. Контрольний термін для оцінки ситуації Володимир Фесенко встановлював до тижня. Натомість маємо уже два...
Відомий публіцист Віталій Портніков на початку «29-го перемир’я» прогнозував розвиток ситуації так: «Російській Федерації вигідно укладати «мирні угоди» з Україною, щоби провокувати її та звинувачувати в невиконання «Мінська». Тому припинення вогню на Донбасі з боку Росії не буде».
Залишається констатувати, що прогнозисти одночасно виявилось праві і не праві. Чому ж «не праві», якщо обстріли, хоч і малої інтенсивності, але продовжуються? А тому що мета цієї угоди, принаймні з українського боку набагато ширша – ми про це вже казали вище. І наразі у нас немає підстав говорити, що просування до цієї мети вже зірвано. Подивимось, будемо сподіватися й працювати на перемогу.
А щодо підозр і звинувачень у «зраді зрадній», то їх останнім часом стало очевидно менше. А Верховний Головнокомандувач, відвідуючи зону ООС 5 серпня, наголошував, що міжнародне право дає українським військовим усі можливості захищатися та завдавати ударів у відповідь. Тож ЗСУ можуть відповідати, але намагаються не піддаватися на регулярні провокації.
Оксана Дубчик, Київ
