Чому не можна відкривати персональні дані працівників спецслужб?

У принципі, відповідь на це питання мала б бути очевидною не лише фахівцям. Здоровий глузд підказує, що робота цих людей має свою специфіку, якій публічність, м`яко кажучи, може зашкодити. Щось на кшталт того, як зашкодив свого часу радянській системі Берія, який додумався дати вказівку провести нараду шпигунів, зібравши їх з усього світу. І, природно, завалив тим самим мережу радянських резидентів у багатьох країнах.

Схоже, в Україні сьогодні з`явились свої послідовники Берії. Діють вони з такою ж енергійною наполегливістю. Звісно, мотиви у них інші, куди благородніші, ніж у знаменитого вождя НКВС – наприклад, боротьба з корупцією. Результат, втім, може бути схожим.

Отже, про що мова.

Останнім часом в Україні все потужнішого звучання набувають вимоги «громадськості та експертів» про відкриття персональних даних співробітників українських силових структур. Вимога часу, кажуть вони – прозорість, неухильна боротьба з тіньовими доходами. Про держбезпеку, мовляв, дбай, але не укради.

Розглянемо конкретніше, чим це обернеться.

Звісно, когось із нечистих на руку працівників спецслужб, завдяки оприлюдненим деклараціям вдасться вивести на чисту воду. Однак, нескладно спрогнозувати, що будуть й інші наслідки. Відкритий доступ до персональних даних співробітників СБУ взагалі, в тому числі й тих працівників, діяльність яких пов’язана з державною таємницею, буде використаний ворожими спецслужбами. По суті це означатиме оприлюднення прізвищ носіїв тієї самої державної таємниці, і треба бути дуже наївним, аби не передбачити, що візаві наших силовиків цим скористаються. І скористаються  ефективно: в непрофесіоналізмі їх аж ніяк не звинуватиш.

Відтак, під час війни з Росією питання можливого витоку у відкритий доступ персональних даних співробітників СБУ і членів їхніх сімей стає питанням надзвичайної державної ваги. При цьому навіть винаходити ніякого нового «велосипеда» потреби немає: все є в українському законодавстві. Просто слід неухильно виконувати вимоги нового порядку декларування відповідно до Закону України «Про запобігання корупції» (у новій редакції). У статті 52¹ цього Закону («Особливості здійснення заходів фінансового контролю стосовно окремих категорій осіб») передбачено: фахівці, які належать до кадрового складу розвідувальних органів України, або ж  займають посади, перебування на яких пов’язане з державною таємницею у зв’язку з безпосереднім здійсненням такими особами оперативно-розшукової, контррозвідувальної, розвідувальної діяльності, а також особи, які претендують на зайняття таких посад, та особи, які припинили діяльність, заходи, передбачені розділом VII цього Закону, організовуються і здійснюються у спосіб, що унеможливлює розкриття належності таких осіб до відповідних державних органів чи військових, у порядку, що визначається Національним агентством з запобігання корупції.

При цьому інформація про членів сім’ї осіб, вказаних в абзаці першому частини першої статті 52¹ «Закону України про запобігання корупції», які є суб’єктами декларування, з метою збереження державної таємниці має зберігатись в таких обсягах та в такій формі,  що унеможливить розкриття їх належності до зазначених органів.

Справді бо, серед політиків і журналістів завжди знайдуться особи, що з тією чи іншою метою будуть прагнути «професійно» виділити себе, задаючи так звані дошкульні, «влучні» запитання, та видаючи їх за соціальне замовлення. Відповідь на такі питання повинні бути однозначною – читайте Закон «Про запобігання корупції».

Є ще один нюанс. Всі дані на працівників спецслужб повинні зберігатись, як визначає закон,  у Національній агенції із запобігання корупції. Тут ми не можемо погодитися з цією вимогою Закону. Усі декларації працівників СБУ слід зберігати (і вони зараз зберігаються) у спеціальному архіві СБУ, що унеможливлює доступ до них. У разі виникнення необхідності до них здійснюють доступ відповідні служби СБУ.

Досвід зарубіжних країн також свідчить про те, що відомості про співробітників силових структур, насамперед про тих, які здійснюють контррозвідувальну чи оперативно-розшукову діяльність, а також їх персоніфіковані дані або їх родичів мають гриф обмеженого доступу.

У разі відкриття доступу до персональних даних співробітників українських спецслужб усій системі СБУ буде нанесено невиправну шкоду. Тут і пригадується той самий реальний історичний епізод у 1952 році, коли Лаврентій Берія одночасно викликав у Москву на нараду усіх резидентів, що ніяк не відповідало вимогам конспірації. Така дія нанесла величезну шкоду системі усієї зовнішньої розвідки.

Чи є потреба наступати на такі граблі?

Агент 008, патріот, некорупціонер

* Точка зору автора може не збігатися з позицією агентства