Завжди перші марунові берети із Житомира

Завжди перші марунові берети із Житомира

Укрінформ
Вони завжди попереду, і для них немає нічого неможливого

Житомир зустрічає День Незалежності України із вдячністю за мирне небо над містом військовослужбовцям 95-ї окремої десантно-штурмової бригади, яка дислокується в обласному центрі.

Місто проводжає своїх героїв на війну - із надією, що зустріне їх живими. Воно радіє, коли 95-та бригада повертається додому на ротацію. Житомир плаче, коли на Донбасі гинуть наші десантники.

З початку бойових дій на Донбасі 95-та бригада вже стала легендою, завдяки вдалим військовим операціям, звільненню українських міст і своєму найдовшому у світовій військовій історії рейду в 2014 році.

Кореспондент Укрінформу побувала у 95-й бригаді, де дізналася, як готують справжніх десантників, що допомагає їм на війні, як за час бойових дій на Донбасі змінилася армія, та зібрала побажання військових до Дня Незалежності.

НАЙДОВШИЙ РЕЙД ТА ІНШІ ФАКТИ З ЖИТТЯ ЛЕГЕНДИ

Про 95-ту бригаду ходить чимало легенд, та всі вони базуються на реальних фактах. За мужність і героїзм під час оборони Донецького аеропорту бійців житомирської дев’яностоп’ятки почали називати «кіборгами».

Американський військовий експерт Філліп Карбер назвав серпневий рейд 95-ї бригади у 2014 році найдовшим у військовій історії світу. Тоді майже 400 житомирських десантників під керівництвом командира Михайла Забродського прорвали ворожу лінію оборони, пройшовши до Маріуполя і повернулися вздовж кордону, знищуючи при цьому артилерійські батальйони противника.

95-та бригада брала участь у боях за Дебальцеве, де змогла втримати коридор, яким виходили українські військові. Тоді останніми з окупованої території вийшли майор бригади Олександр Бордюг та його бійці.

Підполковник Сергій Мордвінов з 95-ї бригади майже два місяці мужньо протримався у полоні бойовиків. Він разом із ще одним військовим — єдині, хто вижив з усього складу екіпажу палаючого літака АН-26, який мав доставити зброю та продовольство українським військовим. Мордвінов тоді вдало приземлився з висоти 6000 метрів і при цьому залишився живий.

Військовослужбовці брали участь в обороні Донецького аеропорту. При цьому, перші два з десяти ворожих КМАЗів, відправлених туди з особовим складом і зброєю, знищили бійці 95-ї бригади. Також воїни дев’яностоп’ятки звільняли окуповані українські міста Слов’янськ, Краматорськ, Лисичанськ та інші населені пункти.

Під час воєнних дій на Донбасі загинуло 38 десантників із Житомира. У центрі міста на майдані Соборному цього року встановили пам’ятні дошки із портретами військових 95-ї бригади, які полягли в боях за Україну.

ДЛЯ ДЕСАНТНИКІВ НЕМАЄ НІЧОГО НЕМОЖЛИВОГО

У підготовці цього матеріалу мені допомогла оператор інформаційно-аналітичної групи штабу 95-ї бригади Ольга Довгалюк, яка організувала зустріч із військовими. У розмові з нею дізналася, що службу за контрактом вона проходить не так давно, а раніше працювала бібліотекарем.

Ольга Довгалюк
Ольга Довгалюк

Ольга ділиться, що перед тим, як прийти в армію, півроку займалася у спортзалі. Зараз щоранку бігає, аби підтримувати фізичну форму. Жінка з посмішкою розповідає, що вже двічі стрибала з парашутом із вертольота Мі-8.

«Коли готувалася, було хвилювання, але безпосередньо у день стрибка всі сумніви і страхи зникли. Відчула, як розкрився парашут, побачила над собою його білий купол і чисте блакитне небо навколо…», - пригадує Довгалюк.

Охочі потрапити у 95-ту бригаду спочатку проходять професійно-психологічний відбір, а потім 1,5-3 місяці займаються у навчальному центрі.

Звичайний день у бригаді розпочинається о 6.00 для строковиків, а о 8.00 для контрактників. До виконання завдань усі приступають після занять із фізичної підготовки. Щоправда, коли заплановані стрибки з парашутом, виїзди на тактичні навчання чи заняття з вогневої підготовки, десантники можуть піднятися навіть о 3-й ночі.

«Десантник повинен уміти все, чого його навчають. У нас на шевронах написано «Сила. Відвага. Честь». Для мене це гасло по життю для того, аби довести, що ми гідні таких слів не тільки на шевронах, а й на ділі», - каже командир самохідно-артилерійського дивізіону 95-ї бригади майор Валерій Вигодянський.

Заступник командира роти з морально-психологічного забезпечення роти управління батальйону управління 95-ї бригади лейтенант Дмитро Вольський додає, які риси повинен мати справжній десантник: «Це має бути витривала й смілива людина, для якої виконання завдання є пріоритетом №1».

Усі військові, з ким вдалося поспілкуватися, однозначні в тому, що для десантників немає нічого неможливого.

«Підрозділи десантно-штурмових військ виконують найскладніші і найнебезпечніші завдання. Упродовж 5 років ми справляємося з поставленими завданнями, тримаємо марку і показуємо реальну оцінку нашим підрозділам. Для десантників немає нічого неможливо, ми є універсальним і гнучким підрозділом, який може пристосуватися до будь-якого типу бойових дій», - акцентує заступник командира другого десантно-штурмового батальйону 95-ї бригади капітан Іван Федоренко.

Командир взводу вогневої підтримки 95-ї бригади сержант Олександр Палагнюк додає: «З парашутами стрибають не тільки десантники, а інші підрозділи військ. Але нас вирізняє те, що не існує завдань, які неможливо виконати».

Євген Хведченя(праворуч) та Олександр Палагнюк (ліворуч)
Євген Хведченя (праворуч) та Олександр Палагнюк (ліворуч)

Наталія Ососкова працює психологом у 95-й бригаді з 2015 року. Вона переконана, що найважливіший принцип психологічної підготовки десантників при виконанні будь-яких завдань звучить так: «Якщо ти обізнаний, то озброєний».

«Вважаю, що служба у десантних військах найвідповідальніша серед усіх військових підрозділів. Головна риса десантників у тому, що вони віддані своїй справі», - зауважила Ососкова.

НАЙВАЖЧЕ НА ВІЙНІ - ВТРАЧАТИ ПОБРАТИМІВ

Усі мої співрозмовники брали участь у військових діях на сході України з 2014 року, захищаючи незалежність і цілісність нашої держави.

Десантники впевнені, що успішність кожної військової операції залежить від командира й усвідомлення самими військовими свого обов’язку перед державою.

«Передовсім вдалі військові операції залежали від керівництва. Нашим рейдом керував командир бригади, а тепер генерал-лейтенант, Герой України Михайло Забродський. Треба відзначити і командира батальйону, Героя України Олександра Порхуна. Особливо підтримували їхні слова, що давайте сьогодні виконаємо завдання, а завтра будемо повертатися. Це додавало сил, і ми вже могли пішки дійти додому. Основне – це віра в нашу державу, ми не можемо її підвести. Коли нам там (у населених пунктах на Донбасі – авт.) казали, мовляв, ви прийшли до нас, то ми відповідали: “Не прийшли до вас, а звільняємо свою територію і свою державу!” Думаю, в кожної людини, яка сформувалася як особистість, має бути усвідомлення: коли маєш змогу тримати зброю, то повинен захищати свою батьківщину», - каже Іван Федоренко.

Універсальної поради, як психологічно вистояти на війні, немає. Когось підтримують дзвінки додому, іншим допомагають розмови з бойовими побратимами, а хтось у вільний час займається спортом. За словами Дмитра Вольського, важливо постійно бути зайнятим, адже бездіяльність чи безперспективне очікування гнітючі, і це позначається на морально-психологічному стані військових.

Бійці 95-ї бригади визнають, що найважливіше на війні – зберегти особовий склад і мотивувати його, а найважче – втрачати побратимів.

Наталія Ососкова та Дмитро Вольський
Наталія Ососкова та Дмитро Вольський

Наталія Ососкова нещодавно працювала з десантниками 25-ї бригади, які повернулися з району проведення ООС. Вона зауважує, що війна – це постійний стрес, адже всі усвідомлюють там загрозу своєму життю і здоров’ю, але адаптація до мирного життя у кожного воїна проходить індивідуально.

«У реабілітації військовослужбовців важлива підтримка рідних і близьких. От саме це найвагоміше, аби десантник швидше повернувся до мирного життя. Важлива й підтримка інших людей, які цінують внесок військових», - підкреслила психолог.

УКРАЇНСЬКИЙ БОЙОВИЙ ДОСВІД ДЛЯ ВІЙСЬКОВИХ НАТО

Війна на сході України змінила нашу армію, сьогодні вона стає однією з найпотужніших у Європі. При цьому, зміни помітні не тільки у забезпеченні і підготовці військових, а й на ментальному рівні.

«Десантні війська відійшли від радянської системи і наблизилися до стандартів НАТО, - каже Іван Федоренко. - Ми не святкуємо 2 серпня, змінили форму одягу, колір берета з блакитного на маруновий, емблему і гасло, яке тепер звучить «Завжди перші!» (раніше було «Ніхто крім нас!», - ред.). Ми почали писати нову історію Десантно-штурмових військ України».

Іван Федоренко
Іван Федоренко

Валерій Вигодянський служить у 95-й бригаді з 2006 року і каже, що десантники завжди займалися інтенсивною бойовою підготовкою. Свій високий рівень вони й продемонстрували, починаючи з 2014 року. Майор зазначає, що речове забезпечення, як і підготовка бригади, суттєво змінилися за час війни на Донбасі.

Водночас житомирські десантники демонструють свою боєздатність не тільки на території Донецької та Луганської областей, а й під час участі у міжнародних навчаннях. Про останні розповідає капітан Федоренко:

«95-та бригада бере участь у міжнародних навчаннях, що проходять в Румунії, Польщі, Німеччині. Нещодавно ми тренувалися за курсом «Joint Multinational Training Group – Ukraine» на Яворівському полігоні, де навчалися у колег із НАТО, а також передавали їм свій досвід. США ведуть бойові дії, але вони не працювали в умовах гібридної війни, які нам створює Російська Федерація. Тож їхнім військовим було цікаво дізнатися, як ми діємо в тих чи інших ситуаціях. Однозначно, ми стали потужнішими. Ми не могли зробити свою армію боєздатною без реальних бойових дій. Думаю, десантники ще покажуть, на що здатні, в майбутньому».

ПОБАЖАННЯ УКРАЇНІ ВІД ЖИТОМИРСЬКИХ ДЕСАНТНИКІВ

Наостанок запитала у військових, що вони побажають нашій державі у День Незалежності.

Ольга Довгалюк: «Зичу, аби Мати Божа захищала нашу Україну, допомагала усім нам будувати її щасливою, в добробуті, а ще гарного підростаючого покоління, щоб любов до Батьківщини передавалася з молоком матері»

Валерій Вигодянський: «Україні 28 років і вона вже доросла, а це означає, що пора ставати на ноги, у нас є багато досягнень. Бажаю, щоб ми створили свою велику дружну сім’ю і збагачували нашу країну хорошими ідеями й дружніми стосунками з іншими державами».

Валерій Вигодянський
Валерій Вигодянський

Дмитро Вольський: «Хочеться побажати нашій державі свідомого і активного народу, який би цікавився суспільним життям. Пам’ятаймо, що загальна картина ситуації в країні залежить від індивідуальних дій кожного з нас».

Іван Федоренко: «Бажаю Україні мирного неба, аби закінчилася війна, а всі військовослужбовці повернулися живими і здоровими. Важливо, щоб люди пам’ятали загиблих і були вдячними тим, хто зараз захищає нашу державу, жертвуючи собою. Зичу, щоб українці цінували незалежність, яку в нас ще із козацьких часів хотів хтось забрати, але ми завжди давали відсіч. Вважаю, що Збройні Сили – це нащадки козаків, які знищують ворога».

Олександр Палагнюк: «Найважливіше зараз, щоб Україна якомога швидше повернула собі окуповані Крим, Донецьку та Луганську області, увійшла в ЄС, аби розвивалася економіка, зростав рівень життя і, звісно, здоров’я нам усім».

Ірина Чириця, Житомир

Фото автора та надані 95-ю окремою десантно-штурмовою бригадою

Розширений пошукПриховати розширений пошук
За період:
-