Бранці путінського режиму: з надією на волю

У 2019 рік кожен із нас увійшов зі своїми сподіваннями. Хтось мріяв про особисте щастя, хтось – про мир і процвітання для всієї Батьківщини. Але є серед наших співгромадян такі, котрі – хто на Новий рік, хто на Різдво – загадали, щонайперше, одне бажання – свободу. Це – українські бранці, політв`язні путінського режиму. Доки ми святкували, вони продовжували страждати в російських тюрмах і гулагах.

І повірте, для кожного з них є важливою, а точніше – енергією, яка допомагає їм вижити – наша підтримка і щоденна пам`ять про їхні горде терпіння й подвижницьку боротьбу.

Згадаймо про з них знову – про те, яким важким для них був минулий рік, якої мужності потребує рік, що розпочався…

ОЛЕГ СЕНЦОВ: 20 РОКІВ КОЛОНІЇ. ПРЕМІЯ САХАРОВА

Олег Сенцов – український кінорежисер, сценарист, найбільш відомий глядачеві завдяки фільму «Гамер» (2012). Ця його картина брала участь у фестивалі авторського кіно в Роттердамі, у конкурсній програмі МКФ GoEas у німецькому Вісбадені, а також демонструвалася на Київському МКФ «Молодість» та мінському фестивалі «Листопад». Свій другий фільм – «Носоріг» – Сенцов так і не встиг відзняти – в Україні почалась Революція Гідності. Режисер був активним учасником «Автомайдану».

11 травня 2014 року Олега Сенцова затримала у Криму Федеральна служба безпеки РФ. Пізніше його перевезли до Москви, в слідчий ізолятор у Лефортово. Кінорежисера звинуватили у тероризмі та незаконному зберіганні зброї. У матеріалах сфабрикованої справи він називався організатором диверсійно-терористичної групи.

У серпні 2015 року Сенцова засуджено до 20 років позбавлення волі з відбуванням у колонії суворого режиму. У лютому 2016-го його етапували до Якутії, а з листопада 2017-го Олег Сенцов перебуває у виправній колонії «Білий ведмідь» у місті Лабитнангі (Ямало-Ненецький автономний округ).

14 травня 2018 року Сенцов оголосив безстрокове голодування з вимогою звільнення всіх українських політв'язнів у РФ. Він відмовлявся від прийому їжі 145 днів і заявив про припинення голодування з 6 жовтня через загрозу примусового годування.

У грудні 2018 року Олега Сенцова відзначено премією Європарламенту імені Андрія Сахарова за свободу думки.

РОМАН СУЩЕНКО: 12 РОКІВ КОЛОНІЇ. ОРДЕН «ЗА МУЖНІСТЬ»

Роман Сущенко – журналіст, власний кореспондент Укрінформу в Франції. 30 вересня 2016 року його, в порушення міжнародних правил, затримали в Москві, куди він прибув із приватною поїздкою.

7 жовтня Сущенку було пред'явлено звинувачення у «шпигунстві». Представники російської ФСБ назвали журналіста «співробітником української розвідки», який нібито «цілеспрямовано збирав відомості про діяльність збройних сил і військ національної гвардії Російської Федерації, що є державною таємницею».

4 червня 2018 року Московський міський суд засудив Сущенка до 12 років колонії суворого режиму. Скаргу на ухвалений вирок було подано 5 червня. 12 вересня Верховний суд Росії визнав законним вердикт Мосміськсуду про 12 років ув'язнення для журналіста.

8 жовтня стало відомо про етапування Сущенка до місця відбування покарання. 7 листопада ФСВП Росії повідомила посольству України в Москві, що Сущенка етапували в колонію № 11 у Кіровській області (місто Кірово-Чепецьк, село Утробіно).

29 грудня 2018 року Уповноважений ВР України з прав людини Людмила Денісова повідомила, що Романа помістили до карцеру та відверто знущаються з нього. Захисник Романа Марк Фейгін пояснив, що Сущенко зараз перебуває не в карцері, а в ПКТ – приміщенні камерного типу, куди найчастіше поміщають порушників режиму. Але Роман таким не є і, як пояснили захисту в ВК-11, його помістили туди «з міркувань безпеки».

Наприкінці грудня також стало відомо, що дружина і донька журналіста отримали право на тривале побачення з ним – три дні, дві ночі, яке відбудеться упродовж січня 2019 року.

19 листопада 2018 року за вагомий особистий внесок у розвиток вітчизняної журналістики, багаторічну сумлінну працю, високий професіоналізм та з нагоди 100-річчя заснування Українського національного інформаційного агентства «Укрінформ» Романа Сущенка було нагороджено орденом «За мужність» III ступеня.

ОЛЕКСАНДР КОЛЬЧЕНКО: 10 РОКІВ КОЛОНІЇ. СВЯТА В ІЗОЛЯТОРІ

Олександр Кольченко – кримський активіст, який під час окупації Криму підтримував рух за єдину Україну, брав участь в акціях протесту.

Олександра Кольченка затримали у Сімферополі разом з Олегом Сенцовим 10 травня 2014 року за звинуваченням у підготовці терактів. Згодом їх перевезли до Москви у слідчий ізолятор у Лефортово. Кольченка, як і Сенцова звинуватили в тому, що вони нібито є членами «диверсійно-терористичної групи «Правого сектора», планували вчинити диверсійно-терористичні акти у низці кримських міст, а в подальшому – знищення низки об'єктів життєдіяльності, залізничних мостів, ліній електропередач.https://kyiv-online.net/events/arts/vystavka-tradytsiya-i-styl-do-220-richchya-zasnuvannya-kyjevo-mezhyhirskoji-fayansovoji-fabryky/

25 серпня 2015 року Північно-Кавказький окружний військовий суд засудив Кольченка до 10 років позбавлення волі з відбуванням покарання у колонії суворого режиму. На початку березня 2016 року його етапували до виправної колонії № 6 м.Копейська Челябінської області.

31 травня 2018 року Кольченко, на підтримку вимоги Сенцова, теж оголосив про початок голодування. Проте 7 червня припинив голодування через різке погіршення здоров'я.

Наприкінці липня матері Кольченка дозволили триденне побачення з сином, після якого вона повідомила, що він виглядає недобре, проте почав набирати вагу.

Новорічні свята Кольченко провів у штрафному ізоляторі.

ВОЛОДИМИР БАЛУХ: 4 РОКИ КОЛОНІЇ. В ОЧІКУВАННІ СУДУ

Володимир Балух – кримський активіст, який під час подій на Майдані в Києві на своєму будинку розмістив прапор України. Після окупації півострова він не зняв прапор, за що російська влада почала його переслідувати. З квітня 2015 року в будинку українця почали проводити незаконні обшуки, потім активіста переслідували в рамках сфабрикованих адміністративних і кримінальних справ.

Російська ФСБ затримала Володимира Балуха в окупованому Криму 8 грудня 2016 року. Співробітники російської спецслужби стверджували, що знайшли на горищі будинку, де жив активіст, 90 патронів і кілька тротилових шашок. Захист Балуха і правозахисники наголошували, що він став жертвою репресій за свою проукраїнську позицію.

У жовтні 2018 року підконтрольний Росії «Верховний суд Криму» ухвалив остаточне рішення і засудив Володимира Балуха до 4 років і 11 місяців колонії й штрафу в розмірі 10 тисяч рублів.

19 березня 2018 року, перебуваючи у Сімферопольському СІЗО, Балух, на знак протесту проти сфабрикованої щодо нього справи, оголосив голодування, яке припинив 9 жовтня, на час етапу. Він тримав голодування 206 днів.

19 жовтня Володимира Балуха етапували до Керченської колонії.

9 січня 2019 року очікувалося судове засідання щодо умовно-дострокового звільнення політв’язня. Засідання було перенесене на 25 січня 2019 року.



ЕМІР-УСЕЇН КУКУ. ЗВИНУВАЧЕНИЙ У ТЕРОРИЗМІ. В`ЯЗЕНЬ СІМФЕРОПОЛЬСЬКОГО СІЗО

Емір-Усеїн Куку – кримський правозахисник, член Кримської контактної групи з прав людини. До арешту активно займався правозахисною діяльністю, надавав правову допомогу населенню і повідомляв про випадки політично мотивованих насильницьких зникнень у Криму.

Куку був затриманий 11 лютого 2016 року після обшуку в його будинку. Він є фігурантом так званої «справи Хізб ут-Тахрір». На правозахисника заведено кримінальну справу за фактом нібито участі в діяльності терористичної організації «Хізб ут-Тахрір», забороненої в Росії.

Спочатку справа Куку розглядалася на виїзних засіданнях у Сімферополі. Проте у грудні 2017 року його було етаповано із Криму до Ростова-на-Дону.

12 лютого 2018 року суд обрав для Емір-Усеїна Куку запобіжний захід у вигляді арешту. На даний час судовий процес триває.

26 червня 2018 року Емір-Усеїн Куку, на знак солідарності з іншими політв'язнями, оголосив голодування. Він протримався до 28 липня, тобто 24 дні. Стан його здоров'я за цей час значно погіршився.

28 грудня 2018 року стало відомо, що Еміра-Усеїна Куку разом з іншими фігурантами «справи Хізб ут-Тахрір» етапували з Росії в анексований Крим через повернення справи на дорозслідування і зміну звинувачень. Зараз Емір-Усеїн Куку перебуває у транзитній камері Сімферопольського СІЗО.

ЄВГЕН ПАНОВ: 8 РОКІВ КОЛОНІЇ. ЕТАПОВАНИЙ В ОМСЬК

Євген Панов – водій Запорізької АЕС, член виконкому Енергодарської міськради, учасник АТО, волонтер, один із лідерів організації «Самооборона Енергодара».

Про його затримання стало відомо 10 серпня. Тоді в російській ФСБ заявили, що це сталося в ніч з 6 на 7 серпня в Армянську. Цьому передувало триденне блокування російськими прикордонниками підконтрольних їм кримських пунктів в’їзду та виїзду на адміністративному кордоні з окупованим півостровом. Лише на четверту добу в ФСБ заявили про запобігання терактам, які нібито готувалися в Криму. Російські спецслужби звинуватили Панова в «підготовці диверсії у Криму в складі диверсійної групи». Крім того, його обвинуватили і «в контрабанді боєприпасів через митний кордон Митного союзу».

За даними правозахисників, у справі Панова були зафіксовані тортури, психологічний тиск, фальсифікація доказів, перешкоджання роботі адвокатів, порушення права на справедливий суд. Панов, як інші громадяни України, які стали фігурантами справ про «диверсантів», на думку правозахисників, є жертвами політично мотивованого кримінального переслідування.

Панова затримали разом з Андрієм Захтеєм. Обох українців, обвинувачених російськими спецслужбами в підготовці терактів у Криму, деякий час утримували в московському СІЗО Лефортово, потім повернули до Криму.

13 липня 2018 року «Верховний суд Криму» оголосив вирок – Панова засудили до 8 років колонії суворого режиму. Українець провину не визнав і від угоди зі слідством відмовився. Захист оскаржив вирок.

9 жовтня Панова етапували з Сімферопольського СІЗО в Москву. 25 жовтня Верховний суд Росії залишив без змін вирок щодо нього, 5 грудня його етапували з Москви до анексованого Криму.

10 січня 2019 року стало відомо, що Євгена Панова етапують в одну з колоній російського Омська.

АНДРІЙ ЗАХТЕЙ: 6,5 РОКУ ПОЗБАВЛЕННЯ ВОЛІ. ТОРТУРИ І КАРЦЕР

Андрій Захтей – мешканець Євпаторії, який заробляв у Криму автоперевезеннями.

Був затриманий разом з Євгеном Пановим у Криму в серпні 2016 року. Захтей розповідав адвокатам, що після затримання його жорстоко катували, зокрема, електричним струмом.

У липні 2017 року він визнав свою вину, відмовився від адвокатів і уклав угоду зі слідством.

У лютому 2018 року Андрій Захтей був засуджений до шести з половиною років позбавлення волі за звинуваченням у нібито підготовці диверсій на території Криму. Судовий процес проходив у закритому режимі, без участі незалежних адвокатів, що було однією з умов угоди зі слідством.

8 червня 2018 року Захтея етапували з СІЗО до виправної колонії №1 у Сімферополі. У листопаді Андрій Захтей подав документи на екстрадицію з метою відбування покарання на материковій частині України. 

4 січня 2019 року стало відомо, що засудженого в окупованому Криму в справі «українських диверсантів» Андрія Захтея помістили до карцеру Сімферопольської колонії №1. Точної інформації про причини його переведення до карцеру і наскільки довго він там буде перебувати – поки немає.

СТАНІСЛАВ КЛИХ: 20 РОКІВ КОЛОНІЇ. ПІДОЗРА НА РАК ШКІРИ

Станіслав Клих – громадянин України, викладач історії, журналіст, член партії УНА-УНСО.

11 серпня 2014 року Станіслав Клих був затриманий у місті Орел Головним слідчим управлінням Слідчого комітету РФ по Північно-Кавказькому федеральному округу й обвинувачується у нібито участі в бойових діях на території Чеченської Республіки у 1994-1995 роках. 5 квітня 2016 року проти Клиха порушили ще одну кримінальну справу «за образу посадової особи».

26 травня Верховний суд Чечні виніс вирок громадянину України Станіславу Клиху, визнавши його винним у нібито участі в бойових діях на боці чеченських сепаратистів у 1990-х роках та засудивши до 20 років колонії. 26 жовтня Верховний суд Росії визнав законним цей вирок.

1 березня 2017 року Станіслава Клиха етапували для відбування покарання до Верхньоуральська Челябінської області.

8 червня 2018 року Станіслав оголосив голодування, перебуваючи у психіатричній лікарні в Магнітогорську.

2 січня 2019 року український обмудсмен Людмила Денісова поінформувала, що Станіслав перебуває під наглядом лікаря-психіатра та отримує лікування у філіалі «Психіатричної лікарні». Сам же Станіслав підозрює, що хворий на рак шкіри.

МИКОЛА КАРПЮК: 22,5 РОКУ КОЛОНІЇ. ВОЛОДИМИРСЬКИЙ ЦЕНТРАЛ

Микола Карпюк – український громадський та політичний діяч, член партії УНА-УНСО. Під час Євромайдану приєднався до «Правого сектору».

21 березня 2014 року Російські спецслужби затримали Карпюка при перетині російсько-українського кордону в Чернігівській області, а звідти доправили в Росію. Його обвинувачують у бойових діях на території Чеченської Республіки у 1994-1995 роках.

26 травня 2016 року Верховний суд Чечні виніс вирок Миколі Карпюку, визнавши його винним у нібито участі в бойових діях на боці чеченських «сепаратистів» у 1990-х роках та засудивши до 22,5 року колонії. 26 жовтня Верховний суд Росії визнав законним цей вирок.

Після завершення судового процесу для відбування покарання Миколу Карпюка етапували до колонії у Владимирській області. Наприкінці січня 2017 року стало відомо, що Микола Карпюк перебуває у Владимирському централі.

ВАЛЕНТИН ВИГОВСЬКИЙ: 11 РОКІВ ТЮРМИ. ВІДМОВА ПЕРЕДАТИ ЙОГО УКРАЇНІ

Валентин Виговський – український підприємець.

У 2014 році був затриманий на залізничному вокзалі в окупованому Сімферополі. З Криму його доставили у СІЗО Лефортово в Москві.

15 грудня 2015 року був засуджений Московським обласним судом до 11 років позбавлення волі за нібито економічне і військове шпигунство в авіакосмічній галузі Росії. В березні 2016 року Верховний суд РФ визнав цей вирок законним.

Після завершення судового процесу Валентина Виговського етапували в колонію у Кіровській області РФ.

У лютому 2017 року Дарницький суд Києва визнав вирок Виговського і почав процедуру його передачі в Україну в рамках Конвенції про передачу засуджених осіб. У грудні стало відомо, що російська сторона відмовилася передати Виговського Україні.

ОЛЕКСІЙ БЕССАРАБОВ, ДМИТРО ШТИБЛІКОВ, ВОЛОДИМИР ДУДКА: ЗВИНУВАЧЕНІ В ДИВЕРСІЯХ

Олексій Бессарабов, Дмитро Штибліков і Володимир Дудка – українці, затримані 9 листопада 2016 року в анексованому Росією Криму. Підконтрольні Москві кримські силовики назвали їх членами «диверсійно-терористичної групи Головного управління розвідки Міністерства оборони України».

Штибліков і Бессарабов до 2014 року працювали військовими експертами в аналітичному центрі «Номос». Володимир Дудка – сумчанин, капітан 2-го рангу запасу.

У листопаді 2017 року Дмитро Штибліков був засуджений до 5 років колонії суворого режиму. Чоловік уклав досудову угоду зі слідством, тобто визнав свою провину. Жодного з незалежних адвокатів до нього не допустили. Згодом Штиблікова етапували в Омську колонію. У жовтні 2018 року стало відомо, що його етапували з Омська в невідомому напрямку.

Олексій Бессарабов і Володимир Дудка досі заперечують свою провину і продовжують перебувати в Сімферопольському СІЗО в очікуванні «суду», наступне засідання якого призначене на 22 січня 2019 року.

У серпні 2018 року в Дудки почалися проблеми з серцем. З грудня він перебуває під диспансерним наглядом.

МИКОЛА СЕМЕНА: 2,5 РОКУ УВ`ЯЗНЕННЯ. ПРООПЕРОВАНИЙ

Микола Семена – кримський журналіст, кореспондент «Крим. Реалії». Раніше працював на всеукраїнські видання «День» і «Дзеркало тижня».

19 квітня 2016 року так звана прокуратура Криму порушила проти Семени кримінальну справу – журналіста звинуватили в публічних закликах до порушення територіальної цілісності Росії.

Судові розгляди у справі Миколи Семени тривали понад рік. 22 вересня 2017 року так званий «Залізничний районний суд Сімферополя» засудив його до 2,5 року тюремного ув'язнення умовно з випробувальним терміном і забороною займатися публічною діяльністю на три роки. В грудні «суд» пом'якшив вирок журналісту в частині додаткового покарання: мова йде про заборону займатися публічною діяльністю на два роки, а не три, як було раніше, в попередньому рішенні суду.

24 вересня 2018 року Європейський суд з прав людини зареєстрував скаргу кримського журналіста Миколи Семени на цей вирок «суду».

Ще під час судових засідань стало відомо, що у Миколи Семени діагностовані серйозні проблеми з серцем і хребтом. У Криму належне лікування отримати він не зможе. В Київському інституті нейрохірургії були готові прийняти на лікування журналіста, однак покинути півострів до кінця терміну умовного ув'язнення він не може.

12 листопада 2018 року Семену госпіталізували, а наступного дня прооперували у 7-й міській лікарні Сімферополя. Йому видалили жовчний міхур і камені з жовчовивідних шляхів.

ПАВЛО ГРИБ: ЗВИНУВАЧЕНИЙ У ТЕРОРИЗМІ. ПРАКТИЧНО ОСЛІП

Павло Гриб – український студент.

Павло Гриб зник 24 серпня 2017 року в білоруському Гомелі, куди поїхав на зустріч із дівчиною, з якою спілкувався у соціальних мережах. У вересні стало відомо, що він знаходиться у слідчому ізоляторі міста Краснодар (РФ), йому висунуто обвинувачення у тероризмі. Тоді ж його адвокат заявила, що Павла викрали працівники ФСБ. Генеральна прокуратура України, в свою чергу, відкрила провадження через зникнення українця.

Перше судове засідання у справі Павла Гриба відбулось 23 липня 2018 року. Спочатку повідомлялось, що засідання будуть закритими. Однак пізніше стало відомо, що судитимуть українця таки у відкритому режимі.

Згідно з останнім рішенням суду, Павло Гриб перебуватиме під арештом до 24 квітня 2019 року.

12 грудня, під час засідання суду, Грибу стало зле, йому викликали «швидку допомогу». За даними адвоката українця, стан його здоров’я різко погіршився, зокрема, він практично осліп. Павло Гриб – інвалід дитинства і без щоденного прийому ліків його життя – під загрозою.

ЕДЕМ БЕКІРОВ: ЗВИНУВАЧЕНИЙ У ЗБЕРІГАННІ ЗБРОЇ. ІНВАЛІД

Едем Бекіров – кримськотатарський активіст.

Едема Бекірова затримали 12 грудня 2018 року на в'їзді до окупованого Криму з боку Чонгара під час проходження паспортного контролю на території, контрольованій російськими окупантами. Він прямував до Криму до 78-річної матері.

Наступного дня щодо Бекірова «суд» обрав запобіжний захід — утримання під вартою в СІЗО до 11 лютого 2019 року. Його звинуватили у зберіганні й передачі «секретному» свідкові 14 кг боєприпасів та зброї. Сам Бекіров і його захист це заперечують.

Едем Бекіров – інвалід першої групи. На початку січня 2019 року стало відомо, що стан його здоров’я різко погіршився.

* * *

Усього в Росії й анексованому Криму страждають у російських застінках 74 українських політв'язні та 24 українських військовополонених.

Марина Алексєєнко, Алла Роєнко, Київ