Пам'яті загиблих воїнів-побратимів: Немає більшої любові...

Тож пом'яни, Господи, душі загиблих воїнів там, де всі святі воїни українського народу спочивають.

Бійці батальйону імені Кульчицького по лінії фронту пом'янули загиблих побратимів.

Господи, Ісусе Христе, Боже наш!

Ти сказав: "Більшої любові ніхто не має, як хто душу свою положить за друзів своїх".

Тим сам дав приклад тієї жертвенної любові. 

Тож прийми жертву любові воїнів Українського народу, гаряче-червоні краплини крові тих, що стали слідом за тобою, на Хресній Дорозі, у боротьбі за Правду Божу, на нашій Українській землі. Як багряно-рубінове дорогоцінне каміння, перед престолом своїм, прийми кров наших героїв, що зрошують спраглу землю Української Голгофи.

Пом'яни Господи тих, що на Майдані вбиті, тих, що Донецький аеропорт захищаючи загинули, що під Іловайськом та Дебальцево мученицькою героїчною смертю впали.

Пом'яни тих, що під Щастям та Слов’янськом, Маріуполем та Широкіним, Авдіївкою та Мар’янкою життя своє жертвували, на шахті “Бутовка”, “Зеніт” та “Промзона” від ран важких загинули.

Всіх знаних та тих, що не пам’ятаємо, пом’яни Милостивий.

Прийми, Господи, кров захисників Землі Української, що точиться із ран невиліковних, вбитих та смертельно ранених, немов із бездонного джерела, на доказ бездоганної любові до ближнього, через зболілі серця материнські.

Відпусти їм, Господи, всі гріхи вільні та невільні, осели їх там, де всі Святі Воїни народу Українського перебувають, а криваву жертву їхню прийми їм за покуту.

Бо в боротьбу із неправдою, з Іменем твоїм на вустах виступали, і в обороні правди Божої та народу Українського для вічної слави Твоєї, голови свої зложили. Всемилостивий Господи, не допусти, щоб жертва їхня була марною, благослови нас на спільну, Велику Перемогу та краще майбуття Української Держави під покровом Пресвятої Богородиці… АМІНЬ!

Лунали слова молитви із вуст суворих воїнів, а здавалося, що звучав голос серця... Зболілого та вимученого непоправною втратою своїх побратимів.

Дивлячись на всю містерію вшанування пам'яті загиблих, що перепліталася із духом боротьби, все ясніше і ясніше ставало зрозуміло, що кров героїв – це насіння, яке, падаючи на плідний ґрунт люблячого Українського серця, у майбутті дасть щедрий плід Свободи у вільній та процвітаючій Українській Державі.

Микола Мединський

* Точка зору автора може не збігатися з позицією агентства